Проект (доопрацьований) реєстраційний №2475а

 

Цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади діяльності внутрішнього водного транспорту

 

                                              РОЗДІЛ І
                                ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів
У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:
1) аварійна подія – подія, що сталася під час експлуатації судна чи у зв’язку з нею, призвела до людських жертв або заподіяння шкоди здоров’ю людей, загибелі, затоплення, пошкодження судна або втрати його судноплавного стану, пошкодження гідротехнічних споруд річкових водних шляхів, забруднення навколишнього природного середовища;
2) багаж – речі пасажира, що здаються перевізнику для зберігання і перевезення у пункт призначення;
3) база для стоянки малих суден – спеціально обладнаний майновий комплекс суб’єкта господарювання, який серед іншого надає послуги з безпечного зберігання малих суден, за винятком баз та інших пунктів базування суден рибної промисловості, спортивних баз і споруд;
4) буксируваний склад суден – будь-яке з’єднання, що складається з одного або декількох суден, які буксируються одним або декількома моторними суднами (буксирами);
5) веслове судно – судно, для руху якого використовується м’язова сила веслярів;
6) вітрильне судно – судно, що рухається тільки за допомогою парусу; судно, що рухається за допомогою парусу і водночас використовує власну силову установку вважається моторним судном;
7) внутрішні водні шляхи загального користування – річки, озера, водосховища, канали, інші водойми, а також внутрішні морські води та територіальне море, за винятком випадків, коли відповідно до законодавства України їх використання з цією метою повністю чи частково заборонено;
8) внутрішній водний транспорт – галузь транспорту, до якої належать судна, підприємства, установи та організації, що здійснюють та забезпечують перевезення річковими водними шляхами вантажів, пасажирів, багажу і пошти та надають інші послуги з використанням річкових суден та суден змішаного плавання, а також малі судна та бази для їх стоянки на річкових водних шляхах;
9) вихід в рейс – відправлення судна (складу суден) від причальної споруди або з якірної стоянки у плавання;
10) габарити суднового ходу – глибина, ширина, надводна висота та радіус закруглення суднового ходу;
11) гарантовані габарити суднового ходу – установлені відповідно до законодавства найменші габарити суднового ходу при проектному рівні води;
12) гідротехнічні споруди річкових водних шляхів – інженерно-технічні споруди (причали, пристані, пірси, інші види причальних споруд, дамби, моли, хвилеломи, інші види берегозахисних споруд, підводні споруди штучного та природного походження), призначені для забезпечення безпечного плавання, маневрування, стоянки, будування, ремонту, обслуговування та огляду суден, для захисту берегової смуги водних шляхів, операційної акваторії причалу (причалів), ведення господарської діяльності підприємствами внутрішнього водного транспорту, використання водних ресурсів та запобігання шкідливій дії вод;
13) експлуатуюча організація – суб’єкт господарювання, який здійснює експлуатацію гідротехнічної споруди, незалежно від того, чи є він власником такої споруди, чи експлуатує її на договірних засадах;
14) закордонне плавання – плавання, під час якого судно перетинає державний кордон України або знаходиться поза його межами;
15) засоби розваги на воді – плавучі пристрої без двигуна (зокрема, водні велосипеди і лижі, санки, дошки для серфінгу з вітрилом чи приводом, банани, шайби та подібні їм плавучі пристрої), які побудовані або призначені для ковзання по водній поверхні або виконання спортивних фігур;
16) зчалена група – група суден, що з’єднані бортом до борту, та жодне з яких не знаходиться попереду моторного судна, яке забезпечує рух групи;
17) інфраструктура внутрішніх водних шляхів – сукупність об’єктів, що забезпечують судноплавство річковими водними шляхами і включають гідротехнічні споруди, рейди, затони, місця стоянки суден, засоби навігаційного обладнання та гідрографічного забезпечення судноплавства, мережі та споруди зв’язку, сигналізації, інформації й управління рухом суден, а також судна і плавучі засоби, призначені для виконання шляхових робіт та інші об’єкти, що забезпечують судноплавство річковими водними шляхами;
18) каботажне плавання – плавання внутрішніми морськими і річковими водними шляхами України, під час якого судно не перетинає державний кордон України;
19) каботажний рейс – рейс судна між портами або терміналами (місцями призначення) без перетинання державного кордону;
20) мале судно – будь-яке судно з корпусом максимальною довжиною без урахування керма та бушприту до 24 метрів (за винятком суден, на яких дозволено перевозити більше 12 пасажирів, суден, побудованих або обладнаних для буксирування, штовхання або ведення в зчалі суден, які не є малими, суден, що перевозять вантажі, криголамів, поромів, плавучих кранів, суден допоміжного та технічного флоту, суднових шлюпок і плотів, а також суден для розваг і засобів розваги на воді);
21) міжнародний рейс – рейс, у якому судно заходить до порту (терміналу, місця призначення) за межами держави, під прапором якої плаває судно;
22) моторне судно – будь-яке судно, яке для руху використовує власну силову установку;
23) навігаційне обладнання – наземні і плавучі споруди, конструкції і будови, оснащені спеціальними технічними засобами і призначені для орієнтування суден, огородження каналів та суднових ходів з метою забезпечення безпечного плавання суден на річкових водних шляхах;
24) навігаційний період – частина року, упродовж якої здійснюється судноплавство на річкових водних шляхах;
25) операційна акваторія причальних споруд – гідротехнічна споруда або комплекс споруд, призначена для безпечного підходу суден до причалу та відходу від причалів, маневрування суден під час здійснення швартових операцій, маневрування суден між причалами та стоянки суден;
26) пасажирське судно – судно, побудоване та обладнане для перевезення більше 12 пасажирів;
27) перевізник – суб’єкт господарювання, який здійснює перевезення вантажів, пасажирів та їх майна, багажу, пошти внутрішнім водним транспортом;
28) підхідний канал – гідротехнічна споруда, призначена для безпечного підходу суден до причальних споруд та шлюзів;
29) плавуча споруда (стоянкове судно) – будь-якій плавучий засіб, що побудований для стаціонарного використання на плаву (в тому числі, плавучі причали, пристані, понтони, дебаркадери, майстерні, доки, готелі, заклади харчування і розваг) і не призначений для руху на водних шляхах, за виключенням переміщення до (від) місця стаціонарного використання за допомогою моторного судна (буксира);
30) плавучий засіб – будь-який засіб з механічними установками, призначений для проведення робіт на річкових водних шляхах (елеватор, плавучий кран, копр, несамохідне судно технічного флоту, призначене для проведення днопоглиблювальних робіт і (або) обслуговування суднового ходу);
31) причальна споруда – гідротехнічна споруда або комплекс споруд, яка має швартовні та відбійні пристрої і призначена для стоянки, обслуговування та ремонту суден, обслуговування пасажирів, у тому числі для їх посадки на судна і висадки з суден, проведення навантажувально-розвантажувальних робіт;
32) прогулянкове судно – судно, що не є пасажирським судном, не використовується в комерційних цілях і призначене виключно для спорту або відпочинку;
33) проектний рівень води – розрахунковий низький судноплавний рівень води;
34) річкова інформаційна служба – служба, яка надає гармонізовані інформаційні послуги, що сприяють безпечному та ефективному функціонуванню внутрішнього водного транспорту;
35) річкові водні шляхи – частина внутрішніх водних шляхів загального користування (крім внутрішніх морських вод та територіального моря), що віднесена в установленому порядку до категорії судноплавних;
36) річковий порт (термінал) – суб’єкт господарювання будь-якої форми власності, який на законних підставах використовує об’єкти інфраструктури внутрішнього водного транспорту для стоянки і обслуговування суден на річкових водних шляхах, обслуговування пасажирів, проведення вантажних, транспортних та експедиційних робіт, а також інших пов’язаних з цим видів господарської діяльності;
37) риболовне судно – судно, що використовується на комерційній основі для промислу риби, інших водних живих ресурсів;
38) склад суден, що штовхаються – жорстке з’єднання суден, з яких принаймні одне розміщується попереду моторного судна (товкача), яке забезпечує рух складу;
39) склад суден – буксируваний склад суден, склад суден, що штовхаються або зчалена група суден;
40) спортивне судно – моторне, веслове або вітрильне прогулянкове судно, яке відповідає вимогам спеціальних правил побудови та безпеки експлуатації, має свідоцтво спортивного судна, використовується виключно у спортивній діяльності, обслуговується під час плавання спеціально підготовленими особами (екіпажем);
41) стратегічні об’єкти інфраструктури – судноплавні канали (за виключенням підхідних каналів до операційних акваторій причальних споруд), судноплавні гідротехнічні споруди, інші гідротехнічні споруди (за виключенням причальних споруд), засоби навігаційного обладнання та гідрографічного забезпечення судноплавства, об’єкти річкової інформаційної служби;
42) судно – самохідна чи несамохідна плавуча споруда, що використовується:
- для перевезення вантажів, пасажирів, багажу і пошти, для рибного чи іншого водного промислу, розвідки і добування корисних копалин, рятування людей і суден, що зазнають лиха на воді, буксирування, штовхання або ведення у зчалі інших суден та плавучих об'єктів, здійснення шляхових, гідротехнічних робіт чи піднімання майна, що затонуло;
- для несення спеціальної державної служби (рятування людей, що зазнають лиха на воді, нагляду за безпекою судноплавства, охорони промислів, санітарної і карантинної служб, захисту водних об’єктів від забруднення);
- для наукових, навчальних і культурних цілей;
- для спорту і відпочинку на воді (прогулянок, туризму, любительської рибної ловлі);
43) судно внутрішнього плавання (річкове судно) – судно, яке за своїми технічними характеристиками придатне і в установленому порядку допущене до експлуатації виключно на річкових водних шляхах;
44) судно для розваг (водний мотоцикл) – самохідне судно, яке побудовано або призначене для ковзання по водній поверхні або виконання спортивних фігур;
45) судно змішаного плавання – судно, призначене для експлуатації на річкових водних шляхах і придатне для обмеженої експлуатації на морських водних шляхах;
46) судновий хід (фарватер) – безпечний у навігаційному відношенні прохід по річковому водному шляху, позначений на місцевості навігаційними знаками (засобами навігаційного обладнання) і позначений на карті;
47) судновласник – юридична або фізична особа, що експлуатує судно від свого імені незалежно від того, чи є вона власником судна, чи використовує його на інших законних підставах;
48) судноплавна гідротехнічна споруда – судноплавні шлюзи з низовими та верховими підхідними каналами, дамбами, напрямними і причальними спорудами, аванпортом;
49) судноплавна лінія – регулярне перевезення вантажів або пасажирів між визначеними портами (терміналами) або місцями навантаження (розвантаження) на якірних стоянках відповідно до заздалегідь оголошеного розкладу перевезень;
50) судноплавний канал – гідротехнічна споруда, природний або штучний водний шлях для безпечного підходу суден до портів, для проходу суден або для сполучення окремих водних басейнів;
51) судноплавний шлюз (шлюз) – напірна гідротехнічна споруда, призначена для переміщення суден з одного б’єфа в інший;
52) судноплавство – діяльність, пов’язана з використанням суден на річкових водних шляхах;
53) територія річкового порту (термінала) – земельні ділянки (їх частини) на землях внутрішнього водного транспорту та водного фонду, а також штучно створені (намиті, насипані, створені із застосуванням інших гідротехнічних технологій) площі, які використовуються річковим портом (терміналом) на законних підставах для стоянки і обслуговування суден, посадки, висадки та обслуговування пасажирів, проведення вантажних, транспортних та експедиційних робіт, а також інших пов’язаних з цим видів господарської діяльності;
54) українське судно – судно, що має право плавання під Державним прапором України;
55) шляхові роботи – промірні, днопоглиблювальні, виправні роботи, тралення, роботи з очищення дна, вишукувальні роботи, які проводяться для забезпечення безпеки судноплавства, роботи з утримання та сезонної заміни навігаційного обладнання на річкових водних шляхах.

Стаття 2. Законодавство про внутрішній водний транспорт
Відносини у сфері внутрішнього водного транспорту регулюються цим Законом, Водним кодексом України, Законом України «Про транспорт» та іншими актами законодавства.
Відносини з питань здійснення судноплавства, не врегульовані цим Законом, регулюються міжнародними договорами України, Кодексом торговельного мореплавства України, Законом «Про морські порти України» та іншими законами України.

Стаття 3. Сфера застосування Закону
1. Цей Закон регулює відносини у сфері діяльності внутрішнього водного транспорту, використання суден, річкових водних шляхів та їх берегових смуг для судноплавства, визначає правової режим об’єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту. Відносини, пов’язані із спортивними суднами, суднами для розваг та засобами розваги на воді, цей Закон регулює у частині організації їх безпечного плавання по річковим водним шляхам.
2. Цей Закон не поширюється на пункти базування і судна, що входять до складу Збройних сил України та інших, утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, місця базування і судна флоту рибної промисловості.

 

                                                                                           РОЗДІЛ II
                                                                        ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ У СФЕРІ
                                                                       ВНУТРІШНЬОГО ВОДНОГО ТРАНСПОРТУ

Стаття 4. Мета та напрями державного регулювання у сфері внутрішнього водного транспорту
Державне регулювання у сфері внутрішнього водного транспорту здійснюється з метою реалізації єдиної економічної, інвестиційної, науково-технічної та соціальної політики за такими напрямами:
пріоритетність потреб внутрішнього водного транспорту у використанні водних об’єктів загального користування;
сприяння інтеграції внутрішнього водного транспорту до мультимодальних логістичних мереж України;
забезпечення розвитку внутрішнього водного транспорту і річкових водних шляхів відповідно до цілей європейської інтеграції України та наближення до європейських стандартів судноплавства;
сприяння розвиткові на конкурентних засадах ринку послуг у відповідній сфері;
здійснення державного нагляду і контролю за дотриманням вимог законодавства у відповідній сфері;
нормативно-правове забезпечення діяльності внутрішнього водного транспорту;
управління державним майном;
здійснення державної реєстрації суден;
проведення стандартизації та сертифікації діяльності у сфері внутрішнього водного транспорту;
здійснення державного нагляду за суднами, станом гідротехнічних споруд та проведенням шляхових робіт;
здійснення державного нагляду за забезпеченням безпеки судноплавства, екологічної безпеки, охорони портових споруд і суден;
створення та розвиток берегової інфраструктури внутрішнього водного транспорту;
організація перевезень пасажирів і багажу внутрішнім водним транспортом і здійснення контролю за такими перевезеннями;
реалізація тарифної, інноваційної та інвестиційної політики;
забезпечення захисту прав споживачів послуг, що надаються на внутрішньому водному транспорті;
організація міжнародного співробітництва.

Стаття 5. Органи державного регулювання у сфері внутрішнього водного транспорту
1. Державне регулювання діяльності у сфері внутрішнього водного транспорту здійснюється Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері морського і річкового транспорту, національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади в межах їх повноважень.
2. Кабінет Міністрів України:
затверджує Перелік внутрішніх річкових водних шляхів, віднесених до категорії судноплавних;
затверджує Стратегію розвитку внутрішнього водного транспорту України;
визначає послуги, що надаються на річкових водних шляхах суб’єктами природних монополій і підлягають державному регулюванню, як спеціалізовані;
здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законодавчими актами.
3. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері морського і річкового транспорту:
здійснює контроль за дотриманням законодавства в галузі внутрішнього водного транспорту;
проводить моніторинг міжнародного права та міжнародних договорів України у сфері внутрішнього водного транспорту, забезпечує своєчасне розроблення проектів актів законодавства на виконання міжнародних договорів України, бере участь у роботі міжнародних організацій з питань функціонування та розвитку внутрішнього водного транспорту, використання внутрішніх водних шляхів;
розробляє відповідно до цього Закону та інших законів за участю заінтересованих органів виконавчої влади та затверджує правила перевезення вантажів, пасажирів, багажу і пошти внутрішнім водним транспортом, правила плавання на річкових водних шляхах, порядок справляння і використання річкового збору, правила пропуску суден через судноплавні шлюзи, правила контролю суден з метою забезпечення безпеки судноплавства на річкових водних шляхах, правила технічної експлуатації судноплавних гідротехнічних споруд, правила технічної експлуатації гідротехнічних споруд, правила експлуатації баз для стоянки малих суден, порядок розслідування та ведення обліку аварійних подій на річкових водних шляхах, порядок підтвердження кваліфікації капітанів (судноводіїв) та членів екіпажів річкових суден, судноводіїв малих суден, видачі кваліфікаційних документів, а також інші нормативно-правові акти у сфері внутрішнього водного транспорту;
здійснює встановлені законодавством повноваження з питань управління майном інфраструктури річкових водних шляхів державної форми власності;
здійснює повноваження з питань регулювання діяльності у сфері внутрішнього водного транспорту.
4. Державний нагляд у сфері внутрішнього водного транспорту здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки на внутрішньому водному транспорті, який:
здійснює контроль за станом річкових шляхів, гідротехнічних споруд, організацією лоцманського проведення суден на річкових водних шляхах;
здійснює державний нагляд за безпекою судноплавства на річкових водних шляхах, на суднах, що перебувають на річкових водних шляхах, річковими портами (терміналами), а також за додержанням іншими суб’єктами внутрішнього водного транспорту вимог законодавства з безпеки судноплавства та запобігання забрудненню навколишнього природного середовища із суден;
бере участь у роботі міжнародних організацій з питань забезпечення безпеки судноплавства;
здійснює державну реєстрацію річкових суден у Державному судновому реєстрі України;
узгоджує місцеві правила плавання для малих, спортивних суден та суден для розваг та використання засобів для розваг на воді;
здійснює державний нагляд за реєстрацією малих, спортивних суден, суден для розваг і баз для стоянки малих суден, а також оцінкою кваліфікації судноводіїв малих, спортивних суден і суден для розваг.
Рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки на внутрішньому водному транспорті, прийняті в межах його компетенції, обов’язкові для виконання посадовими особами місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, та фізичними особами.
5. Національна комісія, що здійснює державне регулювання в сфері транспорту встановлює:
розмір ставок річкового збору;
тарифи на спеціалізовані послуги, що надаються на внутрішніх водних шляхах суб’єктами природних монополій.
Державне регулювання діяльності суб’єктів природних монополій у сфері внутрішнього водного транспорту та суб’єктів господарювання, що провадять діяльність на суміжних ринках, здійснюється відповідно до законодавства. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту, проводить щорічний моніторинг ринку надання послуг річковими портами (терміналами).
6. Місцеві органи виконавчої влади здійснюють регулювання діяльності внутрішнього водного транспорту відповідно до цього Закону та інших законодавчих актів, у тому числі:
розробляють та, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки на внутрішньому водному транспорті, затверджують місцеві правила плавання для малих суден і суден для розваг та використання засобів для розваг на воді;
погоджують проведення спортивних та інших масових заходів на воді;
у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері морського і річкового транспорту:
- здійснюють реєстрацію суден у Судновій книзі України;
- здійснюють реєстрацію баз для стоянки малих суден;
- проводять перевірку кваліфікації судноводіїв малих суден і суден для розваг та видають відповідні посвідчення;
- здійснюють реєстрацію виданих посвідчень та ведуть електронний реєстр виданих посвідчень;
- контролюють виконання місцевих правил плавання для малих суден і суден для розваг та використання засобів для розваг на воді, а також Правил утримання та експлуатації баз для стоянки малих суден;
- проводять перевірку суднових документів та посвідчень судноводіїв малих суден і суден для розваг.

 

                                                                                             РОЗДІЛ ІІІ
ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ ВНУТРІШНЬОГО ВОДНОГО ТРАНСПОРТУ

Стаття 6. Принципи організації функціонування та розвитку внутрішнього водного транспорту
Функціонування та розвиток внутрішнього водного транспорту здійснюється за принципами:
1) забезпечення балансу інтересів держави, органів місцевого самоврядування, користувачів транспортних послуг та інших суб'єктів господарювання у сфері внутрішнього водного транспорту незалежно від форм власності;
2) забезпечення рівності прав усіх суб’єктів господарювання шляхом створення конкурентного середовища серед суб’єктів, що виробляють однакову продукцію (товари, роботи, послуги) на внутрішньому водному транспорті;
3) розмежування адміністративних, господарських функцій та функцій державного нагляду і контролю;
4) забезпечення захисту державних інтересів та збереження у державній власності стратегічних об’єктів інфраструктури;
5) забезпечення ефективної та економічно обґрунтованої взаємодії держави та суб’єктів господарювання з метою розвитку внутрішнього водного транспорту;
6) пріоритетність, забезпечення сталого комплексного розвитку, нарощування потенціалу та підвищення конкурентоспроможності внутрішнього водного транспорту України;
7) забезпечення безпеки судноплавства, життя і здоров’я людини, охорони об’єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту;
8) запобігання забрудненню навколишнього природного середовища з суден, дотримання вимог щодо використання та охорони водних об’єктів;
9) підвищення доступності та якості послуг внутрішнього водного транспорту для вантажовідправників і пасажирів;
10) виконання зобов’язань за міжнародними договорами України в галузі судноплавства, уніфікація законодавства з європейськими та світовими стандартами у цій сфері.

Стаття 7. Планування розвитку внутрішнього водного транспорту
1. Основою для планування розвитку внутрішнього водного транспорту є Стратегія розвитку внутрішнього водного транспорту України, яка включає короткострокові, середньострокові та довгострокові плани розвитку. Стратегія розробляється із врахуванням прогнозів щодо вантажопотоків, інвестування, основних напрямів та джерел фінансування, планів розвитку національної транспортної системи, річкових портів (терміналів), інших об’єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту, Стратегії розвитку морських портів України, а також забезпечення безпеки судноплавства. Стратегія повинна відповідати Генеральній схемі планування території України.
2. Стратегія розвитку внутрішнього водного транспорту України розробляється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері морського і річкового транспорту, та затверджується Кабінетом Міністрів України. Якщо прийняття Стратегії потребує внесення змін до схем планування окремих частин території України та (або) Державної стратегії регіонального розвитку, водночас із прийняттям Стратегії Кабінет Міністрів України приймає рішення про розробку змін до таких схем та (або) внесення змін до Державної стратегії регіонального розвитку.
3. Стратегія розвитку внутрішнього водного транспорту України передбачає розвиток (модернізацію) мережі річкових водних шляхів, у тому числі, відповідно до міжнародних договорів України.

Стаття 8. Тарифи на послуги, що надаються на внутрішньому водному транспорті
1. Тарифи на спеціалізовані послуги, що надаються на внутрішньому водному транспорті суб’єктами природних монополій, підлягають державному регулюванню національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту.
2. Перелік спеціалізованих послуг, що надаються на внутрішньому водному транспорті суб’єктами природних монополій, які підлягають державному регулюванню, визначає Кабінет Міністрів України.
3. Тарифи на пасажирські перевезення на місцевих судноплавних лініях встановлюються з урахуванням особливостей, що встановлені Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Закону України «Про ціни і ціноутворення». Перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів за регульованими тарифами, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які встановили регульовані тарифи, надають компенсацію втрат від таких перевезень за рахунок коштів відповідних бюджетів.
4. Тарифи на інші послуги, крім визначених у частинах першій, другій та третій цієї статті, є вільними..

Стаття 9. Річковий збір
1. За використання річкових водних шляхів для перевезення вантажів та пасажирів відповідно до цього закону справляється річковий збір.
2. Розмір ставок річкового збору встановлюються в єдиній європейській валюті національною комісією, що здійснює державне регулювання в сфері транспорту. Для суден, що здійснюють каботажні рейси, річковий збір справляється в національній валюті України за офіційним курсом Національного банку України на день справляння.
Розмір ставок річкового збору повинен бути економічно обґрунтованим. Розрахунок (обґрунтування) ставок річкового збору розміщується на офіційному сайті національної комісії, що здійснює державне регулювання в сфері транспорту.
3. Річковий збір справляється адміністрацією річкових водних шляхів України.
4. За рахунок річкового збору здійснюються утримання річкових водних шляхів, надання гідрологічної та навігаційно-гідрографічної інформації, формування відповідно до цього Закону аварійного фонду, шляхові роботи, будівництво, реконструкція, модернізація і ремонт стратегічних об’єктів інфраструктури (за винятком судноплавних гідротехнічних споруд), а також утримання адміністрації річкових водних шляхів України і річкової інформаційної служби.
Нецільове використання річкового збору забороняється.
Порядок справляння і використання річкового збору встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері морського і річкового транспорту.
5. Річковий збір справляється із суден, що перевозять пасажирів та вантажі, у разі здійснення ними таких перевезень.
З малих і спортивних суден, а також суден для розваг річковий збір не стягується.
6. Розмір ставок річкового збору від встановлюється з урахуванням:
- протяжності запланованого маршруту судна (складу суден) в рейсі;
- кількості вантажу, заявленого для перевезення;
- кількості перевезених контейнерів;
- кількості перевезених пасажирів.
7. Сплата річкового збору здійснюється до виходу судна в рейс.
8. Сплата збору з суден, що здійснюють перевезення пасажирів на судноплавних лініях виключно в межах річкових водних шляхів, здійснюється щомісячно, до 1 числа місяця, на який заплановані перевезення.
9. Контроль за сплатою річкового збору здійснює територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на внутрішньому водному транспорті, у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері морського і річкового транспорту.
10. Контроль за цільовим використанням коштів річкового збору здійснює національна комісія, що здійснює державне регулювання в сфері транспорту.

Стаття 10. Перевезення внутрішнім водним транспортом
1. Під перевезенням внутрішнім водним транспортом в цій статті слід розуміти перевезення вантажів або пасажирів річковими водними шляхами з проходженням або без проходження морськими внутрішніми водними шляхами. Таке перевезення здійснюється річковим судном, або судном змішаного плавання, що класифіковане для плавання по річковим водним шляхам, або складом суден, що буксируються або штовхаються за допомогою судна, що класифіковане для плавання по річковим водним шляхам. Класифікація судна для плавання по річковим водним шляхам підтверджується класифікаційним свідоцтвом і присвоєнням судну єдиного європейського ідентифікаційного номера, який вказується у суднових документах.
2. Судна, що здійснюють перевезення внутрішнім водним транспортом у каботажних рейсах і якими сплачено річковий збір (або, які звільнені від сплати річкового збору), звільняються від сплати в морських портах та на морських водних шляхах таких зборів:
- канального;
- корабельного;
- адміністративного;
- маякового;
- санітарного;
- якірного.
3. Судна, що здійснюють перевезення внутрішнім водним транспортом у міжнародних рейсах і якими сплачено річковий збір (або, які звільнені від сплати річкового збору), звільняються від сплати під час транзитного проходу акваторіями морських портів та морськими водними шляхами таких зборів:
- канального;
- корабельного;
- маякового;
- санітарного;
- якірного.

Стаття 11. Інвестування
1. Держава підтримує та створює умови для розвитку інвестування у сфері внутрішнього водного транспорту з боку приватних національних, іноземних інвесторів та міжнародних організацій.
2. Пріоритетними напрямами залучення інвестицій для отримання державної підтримки та компенсації інвестицій є наступні:
- запровадження інноваційних природоохоронних, енергоефективних та екологобезпечних технологій у сфері внутрішнього водного транспорту;
- підтримання гарантованих габаритів суднового ходу на річкових водних шляхах із дотриманням міжнародних норм і стандартів проведення робіт;
- розбудова інноваційної транспортної інфраструктури, що відповідає сучасним міжнародним технічним стандартам;
- модернізація стратегічних об’єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту із застосуванням сучасних технологій та підвищенням безпеки судноплавства.
3. Приватне інвестування та компенсація інвестицій, внесених суб’єктами господарювання у стратегічні об’єкти інфраструктури, здійснюється на підставі договорів концесії, договорів про спільну діяльність, договорів оренди, інших видів інвестиційних договорів, що укладаються адміністрацією річкових водних шляхів України та інвесторами в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
4. Джерелами компенсації інвестицій у стратегічні об’єкти інфраструктури може бути річковий збір та інші джерела, не заборонені законодавством.

 

                                                     

                                                                                                      РОЗДІЛ ІV
                                      ІНФРАСТРУКТРА ВНУТРІШНЬОГО ВОДНОГО ТРАНСПОРТУ

Стаття 12. Адміністрація річкових водних шляхів України
1. Адміністрація річкових водних шляхів України – юридична особа державної форми власності, утворена з метою забезпечення функціонування річкових водних шляхів, утримання та використання об’єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту державної форми власності, річкової інформаційної служби, виконання інших покладених на неї відповідно до законодавства завдань, метою яких не є отримання прибутку.
Адміністрація річкових водних шляхів України створюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері морського і річкового транспорту.
2. Адміністрація річкових водних шляхів України в установленому порядку здійснює:
1) організацію ефективного та безпечного використання річкових водних шляхів і стратегічних об’єктів інфраструктури для судноплавства;
2) утримання річкових водних шляхів;
3) утримання стратегічних об’єктів інфраструктури;
4) справляння та цільове використання річкового збору;
5) навігаційно-гідрографічне забезпечення судноплавства на річкових водних шляхах;
6) забезпечення функціонування річкової інформаційної служби;
7) пропуск суден через судноплавні гідротехнічні споруди;
8) надання висновків щодо проектної документації на здійснення на річкових водних шляхах та в їх прибережній смузі будівництва гідротехнічних споруд, видобування корисних копалин, прокладення підводних кабелів, трубопроводів та інших комунікацій, проведення інших гідротехнічних робіт;
9) участь в роботі міжнародних та неурядових організацій з питань функціонування внутрішнього водного транспорту;
10) утримання та забезпечення ефективного використання державного майна, переданого їй в господарське відання.
3. Адміністрація річкових водних шляхів України, у тому числі, на договірних умовах, виконує роботи та надає платні послуги, пов’язані з проведенням днопоглиблювальних і аварійно-рятувальних робіт, буксирування плавучих об’єктів і суден, операцій із запобігання забрудненню та ліквідації наслідків забруднення річкових водних шляхів та їх прибережної смуги, утриманням та використанням причальних споруд та інші незаборонені законодавством роботи та послуги.
Адміністрація річкових водних шляхів України не надає платні послуги з обслуговування і перевезення на її суднах пасажирів та вантажів, а також з навантаження та розвантаження суден.
4. Генеральний директор адміністрації річкових водних шляхів України призначається на посаду та звільняється з посади центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері морського і річкового транспорту.
Для забезпечення здійснення функцій адміністрації на ділянках річкових водних шляхів, в її складі передбачаються відокремлені структурні підрозділи (філії).
5. Утримання адміністрації річкових водних шляхів України здійснюється за рахунок коштів річкового збору, інших джерел, не заборонених законодавством та підтримки за рахунок Державного бюджету України.
6. При адміністрації річкових водних шляхів України утворюється дорадчий орган – Рада з питань функціонування внутрішнього водного транспорту. Головою Ради є Генеральний директор адміністрації річкових водних шляхів України.
7. Склад Ради формується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері морського і річкового транспорту, щорічно до 25 лютого.
До складу Ради входять:
1) представники п’яти річкових портів (терміналів), які за результатами попереднього року мають найбільші показники перевалки вантажів;
2) представники п’яти українських судновласників, з суден яких за результатами попереднього року здійснено найбільші платежі річкового збору (у першій рік – судновласників, судна яких перевезли найбільшу кількість вантажів та (або) пасажирів);
3) представники (до трьох) інших суб’єктів господарювання, які здійснюють будівництво річкових портів (терміналів) (за наявністю);
4) представник громадської організації, яка представляє інтереси невеликих портів (терміналів) (за наявністю);
5) представник громадської організації, яка представляє інтереси невеликих судновласників річкових суден (за наявністю);
6) представник громадської організації, яка представляє інтереси судновласників малих суден і суден для розваг (за наявністю);
7) представник центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері морського і річкового транспорту;
8) представник центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки на внутрішньому водному транспорті;
9) головний бухгалтер адміністрації річкових водних шляхів України.
Представники органів місцевого самоврядування запрошуються для участі у роботі Ради під час обговорення питань, пов’язаних із основними напрямами Стратегії розвитку внутрішнього водного транспорту.
Обов’язки секретаря Ради виконує працівник адміністрації річкових водних шляхів України.
8. Регламент роботи Ради затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері морського і річкового транспорту.
9. Рада приймає дорадчі рішення щодо основних питань розвитку річкових водних шляхів, зокрема:
1) схвалення проекту основних напрямів Стратегії розвитку внутрішнього водного транспорту України;
2) визначення пріоритетних напрямів та способів розвитку річкових водних шляхів;
3) пріоритетних напрямів використання річкового збору;
4) схвалення річного Плану робіт на річкових водних шляхах;
5) наповнення аварійного фонду;
6) інші питання, віднесенні до компетенції Ради згідно регламенту її роботи.
10. Адміністрація річкових водних шляхів України не підлягає приватизації.

Стаття 13. Розвиток і утримання річкових водних шляхів та стратегічних об’єктів інфраструктури
1. Розвиток річкових водних шляхів здійснюється відповідно до Стратегії розвитку внутрішнього водного транспорту України з урахуванням пріоритетності розвитку мережі найважливіших внутрішніх водних шляхів міжнародного значення.
2. Утримання річкових водних шляхів здійснюється адміністрацією річкових водних шляхів України за рахунок Державного бюджету України, річкового збору та інших не заборонених законодавством джерел.
3. Будівництво, реконструкція, модернізація і ремонт стратегічних об’єктів інфраструктури (за винятком судноплавних гідротехнічних споруд) здійснюється за рахунок Державного бюджету України, річкового збору, інших незаборонених законодавством джерел.
4. Адміністрація річкових водних шляхів України має право:
користуватися береговою смугою водних шляхів для проведення робіт із забезпечення судноплавства та будівництва з цією метою у порядку, встановленому законодавством України;
встановлювати на береговій смузі берегові гідротехнічні споруди та засоби навігаційного обладнання;
здійснювати рубки, зокрема санітарні, дерев і чагарників на береговій смузі з метою забезпечення безпеки судноплавства, зокрема для забезпечення видимості берегових засобів навігаційного обладнання, а також для геодезичного обґрунтування при зйомках ділянок русел річок. Установка берегових засобів навігаційного обладнання та прокладання просік для забезпечення їх видимості можуть проводитися також за межами берегової смуги в порядку, встановленому законодавством;
використовувати ґрунт, камінь, гравій, дерева і чагарники, що знаходяться в межах берегової смуги, для проведення робіт із забезпечення судноплавства;
організовувати будівництво тимчасових споруд і проведення інших необхідних робіт у випадках непередбачених зимівель суден або аварійних подій з суднами.

Стаття 14. Будівництво і експлуатація гідротехнічних та інших споруд на внутрішніх судноплавних річкових шляхах
1. Будівництво гідротехнічних споруд річкових водних шляхів (крім причальних споруд, їх операційних акваторій та підхідних каналів до них) здійснюється за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері морського і річкового, відповідно до вимог законодавства.
2. Власники гідротехнічних споруд річкових водних шляхів за власний рахунок встановлюють навігаційні вогні і знаки, інше навігаційне обладнання за проектом, погодженим центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки на внутрішньому водному транспорті.
3. Технічний нагляд за гідротехнічними спорудами річкових водних шляхів здійснюється відповідно до Положення про організацію та порядок здійснення технічного нагляду за гідротехнічними спорудами річкових водних шляхів, яке затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері морського і річкового транспорту.
4. Об’єкти інфраструктури внутрішнього водного транспорту, призначені для надання послуг річковим портом (терміналом) (за виключенням стратегічних об’єктів інфраструктури), можуть перебувати у будь-якій форми власності.

Стаття 15. Судноплавні гідротехнічні споруди
1. Утримання, ремонт і реконструкція судноплавних гідротехнічних споруд, а також витрати на використання цих споруд для пропуску суден покладається на власників гідроелектротехнічних споруд.
Між власниками гідроелектротехнічних споруд та адміністрацією річкових водних шляхів України можуть укладатися договори про користування гідроелектротехнічними спорудами у порядку, встановленому законодавством.
2. Плата з суден за проходження судноплавних гідротехнічних споруд не стягується.
3. Будівництво нових судноплавних гідротехнічних споруд річкових водних шляхів здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України.
4. Правила технічної експлуатації судноплавних гідротехнічних споруд та Порядок проходження суднами шлюзів встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері морського і річкового транспорту.

Стаття 16. Підтримання габаритів суднового ходу (фарватеру)
1. Гарантовані габарити суднового ходу на річкових водних шляхах встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері морського і річкового транспорту, за поданням адміністрації річкових водних шляхів України та з урахуванням встановлених відповідно до законодавства правил експлуатації водосховищ, каскаду або системи водосховищ, а також міжнародних договорів України.
2. Адміністрація річкових водних шляхів України відповідно до планів робіт на річкових водних шляхах здійснює роботи з підтримання гарантованих габаритів суднового ходу на річкових водних шляхах за рахунок коштів Державного бюджету України, річкового збору та інших джерел, не заборонених законодавством.
3. Шляхові роботи з підтримання гарантованих габаритів суднового ходу, які здійснюються адміністрацією річкових водних шляхів України на річкових водних шляхах, не належать до спеціального водокористування і не потребують одержання дозволів на спеціальне водокористування та дозволів на проведення робіт на землях водного фонду. Ґрунт, вилучений в результаті таких робіт, не вважається корисною копалиною.
4. Ґрунт, вилучений в результаті шляхових робіт, використовуються або реалізуються адміністрацією річкових водних шляхів України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Реалізація надлишків такого ґрунту, які не можуть бути використані адміністрацією річкових водних шляхів України для виконання шляхових робіт та інших покладених на неї функцій, здійснюється нею на конкурсних засадах із наступною передачею отриманих коштів до Державного бюджету України відповідно до законодавства.

Стаття 17. Режим перебування суден у причалів та в операційній акваторії
1. Кожний річковий порт (термінал) розробляє і видає Інформацію із заходу до операційної акваторії та причальних споруд річкового порту (терміналу), яке оприлюднюється на його офіційному веб-сайті.
Зміст цієї Інформації повинен відповідати Типовій інформації із заходу до операційної акваторії та причальних споруд річкового порту (терміналу), яка розробляється адміністрацією річкових водних шляхів України та затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері морського і річкового транспорту.
2. Данні стосовно заходу, виходу, плавання в операційній акваторії і біля причальних споруд, а також стоянки, маневрування та швартування суден, що міститься у Інформації, повинна відповідати даним, включеним до Реєстру об’єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту. Відповідальність за надання таких даних до Реєстру покладається на річковий порт (термінал).

Стаття 18. Охорона та режим перебування в річковому порту (терміналі)
1. На території, причальних спорудах та в операційній акваторії річковим портом (терміналом) встановлюється режим перебування та охорони, який забезпечує безпеку здійснення портом (терміналом) та іншими суб’єктами господарювання транспортної діяльності, відповідно до законодавства та міжнародних договорів України. Цей режим є обов’язковим для усіх фізичних та юридичних осіб.
2. Річковий порт (термінал) забезпечує дотримання режиму охорони об’єктів інфраструктури, суден, пасажирів та вантажів відповідно до вимог законодавства та оприлюднює його вимоги, що є обов’язковими для усіх фізичних та юридичних осіб.

Стаття 19. Послуги, що надаються річковим портом (терміналом)
1. Річковими портами (терміналами) надаються послуги з обслуговування суден, здійснення операцій з вантажами, у тому числі проведення навантажувально-розвантажувальних робіт, багажем, поштою, зберігання вантажів, послуги з обслуговування пасажирів та інші послуги, незаборонені законодавством.
2. Суднам, призначеним для несення спеціальної державної служби, річковим портом (терміналом) безкоштовно надаються послуги зі швартування і стоянки у причальної споруди або на якірній стоянці, перебування і переміщення по території і причальних спорудах порту (терміналу) транспортних засобів та персоналу, але не більше, ніж на час, необхідний для виконання таким судном функцій, пов’язаних з несенням спеціальної державної служби.

Стаття 20. Причальні споруди
1. Будівництво причальних споруд здійснюється в порядку, встановленому законодавством. Суб’єкт господарювання інформує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері морського і річкового транспорту, про заплановане будівництво до початку розробки проектної документації на будівництво.
2. Експертиза проекту будівництва причальної споруди проводиться відповідно до закону. До проведення експертизи проекту будівництва причальної споруди залучається уповноважений представник центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері морського і річкового транспорту.
3. Експлуатуюча організація причальної споруди зобов’язана забезпечити використання споруди згідно з її функціональним призначенням та проведення необхідних заходів до збереження стану конструкцій, при якому вони здатні виконувати задані функції з параметрами, що визначені вимогами технічної документації.
4. Технічний нагляд за причальними спорудами здійснюється в порядку, установленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері морського і річкового транспорту.
5. Причальні споруди державної форми власності є об’єктами загального користування і можуть бути об’єктами оренди відповідно до закону.
Оренда причальних споруд, призначених, у тому числі, для стоянки пасажирських суден і обслуговування пасажирів, допускається лише за умовою збереження їх призначення для стоянки пасажирських суден і обслуговування пасажирів.
6. На причальних спорудах, призначених, у тому числі, для стоянки пасажирських суден і обслуговування пасажирів, має бути забезпечений режим доступу та обслуговування для осіб з маломобільних груп населення.

Стаття 21. Операційна акваторія причальних споруд та підхідний канал
1. Операційна акваторія причальної споруди та (або) підхідний канал до неї створюється (будується) суб’єктом господарювання, який має право володіння або користування такою спорудою в порядку, встановленому законодавством. Операційна акваторія, яка використовується під час експлуатації декількох причальних споруд, та (або) підхідний канал до неї створюється спільно суб’єктами господарювання, які мають право володіння або користування цими спорудами.
Суб’єкт господарювання інформує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері морського і річкового транспорту, про заплановане будівництво до початку розробки проектної документації на будівництво.
2. Експертиза проекту будівництва операційної акваторії причальної споруди та (або) підхідного каналу до неї проводиться відповідно до закону. До проведення експертизи проекту будівництва споруди операційної акваторії та (або) підхідного каналу до неї залучається уповноважений представник центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері морського і річкового транспорту.
3. Експлуатуюча організація причальної споруди відповідно до законодавства зобов’язана забезпечити паспортизацію операційної акваторії та (або) підхідного каналу до неї та підтримання гарантованих габаритів цих споруд шляхом проведення відповідних шляхових робіт.
4. Технічний нагляд за операційними акваторіями причальних споруд та підхідних каналів до них здійснюється в порядку, установленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері морського і річкового транспорту.

Стаття 22. Плавуча споруда (стоянкове судно)
Плавучі споруди (стоянкові судна) розміщуються на річкових водних шляхах поза межами суднового ходу. Тимчасове розміщення плавучих споруд (стоянкових суден) на судновому ходу допускається тільки за згодою адміністрації річкових водних шляхів України.

Стаття 23. Навігаційно-гідрографічне забезпечення судноплавства
1. Навігаційно-гідрографічне забезпечення судноплавства на річкових водних шляхах включає шляхові роботи, контроль габаритів суднового ходу, лоцманське проведення, функціонування річкової інформаційної служби, забезпечення зв'язку, надання гідрологічної та навігаційно-гідрографічної інформації, забезпечення пропуску через судноплавні гідротехнічні споруди та під підйомними фермами мостів, утримання гідротехнічних споруд, своєчасне реагування на зміни навігаційної обстановки та інші пов’язані з цим види діяльності.
2. Положення про навігаційно-гідрографічне забезпечення судноплавства на річкових водних шляхах затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері морського і річкового транспорту.
На ділянках річкових водних шляхів у прикордонних районах навігаційно-гідрографічне забезпечення здійснюється згідно з міжнародними договорами України.
3. Встановлення на береговій смузі річкових водних шляхів будь-яких постійних вогнів, спрямованих у бік суднового ходу, за винятком навігаційних забороняється. Суб’єкти господарювання за погодженням з адміністрацією річкових водних шляхів України можуть встановлювати тимчасові вогні з боку суднового ходу за умовою, що такі вогні не заважають безпечному користуванню судновим ходом для плавання.
4. Суб’єкти господарювання зобов’язані відшкодовувати власнику завдані йому збитки, нанесені в результаті їх господарської діяльності і пов’язані з пошкодженням засобів навігаційного обладнання, гідротехнічних споруд та інших об’єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту.
5. Суб’єкти господарювання зобов’язані відшкодовувати адміністрації річкових водних шляхів України збитки, завдані їй в результаті їх господарської діяльності, якщо вона призвела до змінення гарантованих габаритів суднового ходу та погіршення умов плавання для суден.

Стаття 24. Регулювання рівня води на внутрішніх водних шляхах
1. Регулювання режиму накопичення та спрацювання запасів води, режимів коливань рівня у верхньому і нижньому б'єфах та пропускання води через гідровузли здійснюється гідроенергетичними підприємствами за умови підтримання рівня води, необхідного для збереження гарантованих габаритів суднового ходу, безперебійного судноплавства та пропуску суден через шлюзи відповідно до встановленого відповідно до законодавства порядку експлуатації водосховищ, каскаду або системи водосховищ. Гідроенергетичне підприємство зобов’язане завчасно інформувати адміністрацію річкових водних шляхів України у разі прогнозованої тимчасової неможливості забезпечення необхідного рівня води.
2. Адміністрація річкових водних шляхів України здійснює своєчасне інформування судноводіїв та інших заінтересованих осіб про рівні води у порядку, якій затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері морського і річкового транспорту.

Стаття 25. Бункерування суден. Приймання забруднених речовин і сміття на приймальні споруди
1. Поповнення судна запасами пального і мастильних матеріалів наливом (бункерування) на річкових водних шляхах здійснюється у причальних споруд і операційних акваторіях річкових портів (терміналів), а також в місцях, погоджених в установленому порядку центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки на морського і річкового транспорті.
2. Річковий порт (термінал) зобов’язаний забезпечити надання суднам під час їх стоянки біля його причальних споруд та в операційній акваторії послуг з приймання нафтозалишків з машинного відділення, лляльних (підсланевих) та стічних вод, суднових відходів та сміття.
Річковий порт (термінал), що здійснює вантажні операції із рідкою нафтою та нафтопродуктами, зобов’язаний забезпечити приймання з наливних суден нафтозалишків, пов’язаних із перевезенням нафти та нафтопродуктів в якості вантажу.

Стаття 26. Мости
1. Власники мостів на річкових водних шляхах повинні забезпечити відповідно до законодавства наявність та роботу засобів навігаційного освітлення, іншого обладнання, що є необхідним для безпечного проходження суден під мостами, забезпечують розведення підйомних ферм мостів, а також проводять необхідні днопоглиблювальні роботи під ними.
2. Розведення підйомних ферм мостів на річкових водних шляхах здійснюється їх власниками відповідно до графіків, що затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері морського і річкового транспорту.
3. Розведення підйомних ферм мостів здійснюється безоплатно (за рахунок власників таких мостів).

Стаття 27. Реєстр об’єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту
1. Реєстр об’єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту – це інформаційна система, метою створення якої є забезпечення інформацією суб’єктів внутрішнього водного транспорту, а також виконання завдань в сфері безпеки судноплавства, охорони навколишнього природного середовища, здійснення державного нагляду та контролю.
Реєстр об’єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту ведеться адміністрацією річкових водних шляхів України, на офіційному сайті якої розміщується відповідна інформація. Порядок ведення Реєстру, включаючи перелік загальнодоступних даних, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері морського і річкового транспорту.
2. До Реєстру об’єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту вносяться відомості щодо:
1) найменувань та адрес річкових портів (терміналів) та (або) їх відокремлених підрозділів;
2) основних технічних характеристик порту (термінала), у тому числі, навігаційних, і щодо зберігання і перевантаження вантажів, багажу, пошти, обслуговування суден та пасажирів;
3) характеристик причальних споруд;
4) характеристик операційних акваторій причальних споруд;
5) характеристик підхідних каналів до причальних споруд;
6) обладнаних місць стоянки (відстою) суден;
7) переліку послуг, що надаються в портах (терміналах) та на річкових водних шляхах, та суб’єктів, що їх надають;
8) безпечних маршрутів плавання, габаритів суднового ходу;
9) місць та порядку проведення бункерування суден;
10) районів обов’язкового лоцманського проведення і переліку лоцманських організацій;
11) навігаційного періоду;
12) судноплавних гідротехнічних споруд і мостів;
13) місць і порядку надання послуг з приймання нафтозалишків з машинного відділення, лляльних (підсланевих) та стічних вод, суднових відходів та сміття, а також приймання з наливних суден нафтозалишків, пов’язаних із перевезенням нафти та нафтопродуктів в якості вантажу;
14) інших відомостей, визначених у Порядку ведення Реєстру об’єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту.
3. Річковий порт (термінал) надає адміністрації річкових водних шляхів України інформацію за типовою формою про особливості заходу, виходу, плавання в операційній акваторії, маневрування та швартування, а також інші дані про організацію навантажувально-розвантажувальних робіт, режим перебування в порту (терміналі), інші особливості забезпечення безпеки. Інші суб’єкти господарювання надають інформацію про належні їм об’єкти інфраструктури.
Типову форму подання інформації розробляє та оприлюднює на офіційному веб-сайті адміністрація річкових водних шляхів України.

                                        

                                                                                                                                                                                                                                                                                                 РОЗДІЛ V
                                                           СУДНО

Стаття 28. Допуск суден на річкові водні шляхи
1. Судно (склад суден) допускається до плавання на річкових водних шляхах за умови його відповідності встановленим вимогам безпеки судноплавства, охорони навколишнього природного середовища, належного рівня підготовленості членів екіпажу, наявності безпечних умов для життя та здоров’я пасажирів і членів екіпажу та за наявності необхідних суднових документів і документів екіпажу.
2. Річковими водними шляхами мають право рухатись судна, склади суден та плавучих споруд (на штовханні та (або) буксирі), довжина, ширина, надводний габарит, осадка та маневрові характеристики яких відповідають фактичним габаритам суднового ходу та судноплавних гідротехнічних споруд. Фактична осадка визначається капітаном (судноводієм) судна з урахуванням забезпечення безпеки судна, пасажирів та вантажу.
3. У разі коли судно або інша плавуча споруда не відповідає габаритам суднового ходу та (або) може створити загрозу безпеці судноплавства з інших причин, рішення про допуск до плавання такого судна (плавучої споруди) на річкові водні шляхи приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки на внутрішньому водному транспорті.
4. Кожним судном або складом суден, за виключенням суден, які штовхають, повинен управляти капітан (судноводій). Під час плавання капітан (судноводій) повинен находитися на борту судна.
Капітан (судноводій) повинен мати кваліфікацію, необхідну для управління судном (складом суден).
5. Кожний плавучий засіб повинен бути під відповідальністю визначеної для цього особи.

Стаття 29. Технічні вимоги до річкових суден та суден змішаного плавання
1. Річкові судна та судна змішаного плавання мають бути придатними для експлуатації і мати чинні суднові документи. Технічні вимоги для таких суден, що мають право плавання під Державним прапором України, розробляються за затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері морського і річкового транспорту на підставі узгоджених на Європейському рівні технічних приписів, які застосовуються до суден внутрішнього плавання з урахуванням географічних, гідрологічних і навігаційних умов плавання у відповідній зоні річкових водних шляхів.
2. На українських річкових суднах та суднах змішаного плавання, які не здійснюють закордонного плавання, повинно бути забезпечене виконання заходів з боротьби за живучість судна відповідно до Інструкції, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері морського і річкового транспорту. На суднах, що здійснюють закордонне плавання, виконання заходів з боротьби за живучість судна здійснюється відповідно до міжнародних договорів України.
3. Пасажирські річкові судна та пасажирські судна змішаного плавання мають бути доступними для осіб з маломобільних груп населення.

Стаття 30. Ідентифікація річкових суден та суден змішаного плавання
1. Ідентифікація річкового судна та судна змішаного плавання здійснюється за єдиним європейським ідентифікаційним номером та, за наявності, назвою, які присвоюються і наносяться на судно у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері морського і річкового транспорту.
2. Судну, обладнаному засобами зв’язку, присвоюється позивний сигнал та ідентифікаційний номер суднової станції морської рухомої служби.

Стаття 31. Вимоги до кваліфікації капітана (судноводія) та членів екіпажу річкового судна та судна змішаного плавання
1. До зайняття посад капітана (судноводіїв) і членів екіпажу українських суден допускаються особи, які мають кваліфікацію, підтверджену відповідними кваліфікаційними документами.
2. Порядок оцінки кваліфікації, видачі та підтвердження кваліфікаційних документів (посвідчень судноводія та службових книжок членів екіпажу українських суден) та їх зразки установлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері морського і річкового транспорту, відповідно до міжнародних договорів і законів України.
3. Кваліфікаційні документи капітанів (судноводіїв) та членів екіпажів іноземного судна, видані відповідно до стандартів, прийнятих державою, під прапором якої плаває таке судно, визнаються, як достатній доказ їх професійної компетенції.
4. Вилучення кваліфікаційних документів здійснюється на підставі рішення суду.

Стаття 32. Суднові документи українських річкового судна та судна змішаного плавання
1. На українському річковому судні та судні змішаного плавання мають бути такі суднові документи:
свідоцтво про право власності, або його нотаріально засвідчена копія;
свідоцтво про право плавання під Державним прапором України (судновий патент);
класифікаційне свідоцтво;
суднове свідоцтво – на судні, побудованому або переобладнаному після набуття чинності цим Законом;
свідоцтво про придатність до плавання – на судні, побудованому або переобладнаному до набуття чинності цим Законом;
обмірне свідоцтво – на судні, що здійснює перевезення вантажів;
свідоцтво про мінімальний склад екіпажу;
суднова роль (список осіб суднового екіпажу);
список пасажирів (за наявності);
вахтовий журнал;
журнали та (або) інші документи, що стосуються операцій зі шкідливими речовинами;
дозвіл на право користування судновою радіостанцією (за наявності).
Список пасажирів є обов’язковим для пасажирських суден з каютами для пасажирів на усю ніч.
2. На українському річковому судні та судні змішаного плавання без екіпажу повинні бути:
свідоцтво про право власності, або його нотаріально засвідчена копія;
свідоцтво про право плавання під Державним прапором України (судновий патент);
класифікаційне свідоцтво;
суднове свідоцтво – на судні, побудованому або переобладнаному після набуття чинності цим Законом;
свідоцтво про придатність до плавання – на судні, побудованому або переобладнаному до набуття чинності цим Законом;
обмірне свідоцтво – на судні, що здійснює перевезення вантажів.
Допускається не мати на судні без екіпажу суднових документів, якщо на його борту є металева пластинка з даними про реєстраційний номер судна, назву класифікаційного товариства, номер суднового свідоцтва та термін дії цього свідоцтва. Інформація, що вказана на металевій пластинці повинна відповідати інформації, що міститься в судновому свідоцтві (або у свідоцтві про придатність до плавання), і підтверджується штампом, який проставляється на пластинці класифікаційним товариством. Суднові документи у цьому випадку повинні зберігатися у власника судна.
3. Судно змішаного плавання в залежності від умов плавання може також мати документи, що передбачені Кодексом торговельного мореплавства для морського судна.
4. Для здійснення закордонного плавання судно повинне мати документи, передбачені міжнародними договорами України.
5. Свідоцтво про право власності, свідоцтво про право плавання під Державним прапором України і свідоцтво про мінімальний склад екіпажу видаються керівником територіального органу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на внутрішньому водному транспорті.
6. Класифікаційне свідоцтво, суднове свідоцтво (свідоцтво про придатність до плавання) і обмірне свідоцтво видаються класифікаційним товариством, обраним судновласником.
7. Суднова роль, список пасажирів, вахтовий журнал ведуться за формою і правилами, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері морського і річкового транспорту, з дотриманням міжнародних стандартів.
8. Реєстрація операцій зі шкідливими речовинами на суднах ведеться за правилами, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері морського і річкового транспорту, з урахуванням вимог міжнародних договорів України.

Стаття 33. Реєстрація річкових суден
1. Реєстрація річкових суден здійснюється у Державному судновому реєстрі України.
2. Судно, зафрахтоване за договором бербоут-чартеру, може бути зареєстроване у Державному судновому реєстрі України тимчасово на термін, що не перевищує терміну чинності такого договору, якщо на момент реєстрації судна воно не було внесене до суднового реєстру іншої держави або якщо таке судно внесене до суднового реєстру іншої держави, але запис про нього припинено.
3. Виключення судна з Державного суднового реєстру України (припинення реєстрації) здійснюється:
за заявою судновласника;
у разі загибелі судна або зникнення його безвісти;
у разі визнання судна непридатним для подальшої експлуатації;
по закінченні дії договору бербоут-чартеру.
4. Порядок реєстрації суден у Державному судновому реєстрі України встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері морського і внутрішнього водного транспорту.

Стаття 34. Органи і умови реєстрації і припинення реєстрації річкових суден
1. Реєстрація річкових суден у Державному судновому реєстрі України здійснюється територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на внутрішньому водному транспорті. Реєстрація судна у Державному судновому реєстрі України засвідчується свідоцтвом про право плавання під Державним прапором України (судновий патент) або свідоцтвом про тимчасове право плавання під Державним прапором України, а також свідоцтвом про право власності на судно.
Припинення реєстрації річкового судна у Державному судновому реєстрі засвідчується свідоцтвом про тимчасове виключення судна з Державного суднового реєстру України або свідоцтвом про виключення судна з Державного суднового реєстру України.
2. Документи (свідоцтва), передбачені частиною першою цієї статті, а також їх дублікати видає територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на внутрішньому водному транспорті.
У разі виникнення змін, що викликають необхідність виправлення відомостей, внесених до Державного суднового реєстру України, територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на внутрішньому водному транспорті, що видав документи, видає нові документи та вносить відповідні зміни до Державного суднового реєстру України. При цьому документ, що підлягає заміні, повертається територіальному органу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на внутрішньому водному транспорті.
Видача дублікатів втрачених документів здійснюється після опублікування за рахунок судновласника в засобах масової інформації оголошення про втрату цих документів та визнання їх недійсними.
3. Реєстрація або тимчасова реєстрація річкового судна у Державному судновому реєстрі України, виключення або тимчасове виключення судна з Державного суднового реєстру України (припинення або тимчасове припинення реєстрації), внесення змін до Державного суднового реєстру України, видача дублікатів втрачених документів є платними послугами.
4. Заява на реєстрацію або тимчасову реєстрацію річкового судна, припинення або тимчасове припинення реєстрації судна та додані до неї документи подаються до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на внутрішньому водному транспорті, за вибором судновласника в один із таких способів:
а) особисто судновласником або уповноваженою на це особою;
б) надсилаються поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення.
У заяві окремо вказується спосіб, в якій заявник бажає отримати документи про реєстрацію або тимчасову реєстрацію судна, припинення або тимчасове припинення реєстрації судна (поштою, особисто або через представника).
Копії документів, що додаються до заяви, повинні бути засвідчені нотаріусом або органами, які здійснювали їх оформлення та видачу. Копія документа, що посвідчує особу власника судна та підтверджує його громадянство, засвідчується його власником. До усіх документів, що складені іноземною мовою додається переклад державною мовою, засвідчений в установленому порядку. Разом із заявою подається підписаний заявником опис документів, що додаються.
5. До заяви про реєстрацію річкового судна додаються такі документи:
копії документів, що підтверджують право власності на судно, а також на двигун, якщо його придбано окремо;
копія обмірного свідоцтва (за наявності);
свідоцтво про тимчасове право плавання під Державним прапором України (якщо судно тимчасово зареєстровано у Державному судновому реєстрі);
документальне підтвердження втрати права плавання під державним прапором іншої держави або про скасування запису в реєстрі суден іншої держави (якщо судно було раніше зареєстроване органом реєстрації іншої держави);
копія документа, що посвідчує особу власника судна та підтверджує його громадянство;
фотографічні знімки судна у паперовому вигляді (загальний вигляд з правого та лівого борту);
копія документа, що підтверджує сплату збору за реєстрацію річкового судна в Державному судновому реєстрі.
Для тимчасової реєстрації іноземного річкового судна, що зафрахтовано на за договором бербоут-чартеру, до заяви також додаються:
копія договору фрахтування;
письмовий дозвіл власника судна на тимчасову реєстрацію в Україні;
письмовий дозвіл компетентного органу держави іноземної реєстрації судна на тимчасову реєстрацію в Україні;
письмовий дозвіл заставодержателя на тимчасову реєстрацію в Україні (якщо судно знаходиться під заставою).
До заяви про виключення або тимчасове виключення судна з Державного суднового реєстру додаються такі документи:
підтвердження необхідності виключення судна з Державного суднового реєстру України (у разі загибелі судна, або зникнення його безвісти, або визнання його непридатним для подальшої експлуатації);
свідоцтво про право плавання під Державним прапором України або свідоцтво про тимчасове право плавання під Державним прапором України;
свідоцтво про право власності на судно;
документ, що підтверджує відсутність заставних зобов'язань, пов’язаних із судном;
письмовий дозвіл заставодержателя на припинення реєстрації у Державному судновому реєстрі України (якщо судно знаходиться під заставою);
копія документа, що підтверджує сплату збору за виключення або тимча-сове виключення судна з Державного суднового реєстру.
До заяви про внесення змін до Державного суднового реєстру України до-даються:
письмове обґрунтування за підписом заявника та, за потреби, документи, що підтверджують необхідність внесення змін до Державного суднового реєст-ру України;
документ, раніше виданий територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпе-ки на внутрішньому водному транспорті, який підлягає заміні (у разі необхід-ності заміни);
копія документа, що підтверджує сплату збору за внесення змін до Держа-вного суднового реєстру України.
До заяви про видачу дублікатів втрачених документів додаються:
примірник друкованого видання засобу масової інформації, у якому роз-міщено оголошення про втрату документів та визнання їх недійсними;
копія документа, що підтверджує сплату збору за видачу дублікатів втра-чених документів.
6. Прийняття заяви є обов'язком територіального органу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на внутрішньому водному транспорті. Під час прийняття заяви територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на внутрішньому водному транспорті, зобов'язаний перевірити наявність необхідних документів. Дані, які містяться у документах, перевірці під час прийняття заяви не підлягають.
За умови дотримання судновласником вимог Закону, територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на внутрішньому водному транспорті, зобов'язаний зареєструвати заяву датою її фактичного отримання. Доказом прийняття заяви є наявність на копії заяви відмітки (штампу) територіального органу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на внутрішньому водному транспорті, яким отримана заява, із зазначенням дати її отримання, або поштового повідомлення з відміткою про вручення територіального органу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на внутрішньому водному транспорті, у разі надсилання заяви поштою.
7. Відмова територіального органу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на внутрішньому водному транспорті, прийняти заяву з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття забороняється.
У разі отримання територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на внутрішньому водному транспорті, заяви, заповненої з порушенням вимог цієї статті, територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на внутрішньому водному транспорті, зобов'язаний надати заявнику письмове повідомлення про відмову у прийнятті заяви із зазначенням причин такої відмови протягом трьох робочих днів з дня її отримання.
8. У разі отримання відмови територіального органу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на внутрішньому водному транспорті, у прийнятті заяви, заявник має право:
подати нову заяву після усунення причин, у зв’язку з якими територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на внутрішньому водному транспорті, відмовив в її прийнятті;
оскаржити рішення територіального органу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на внутрішньому водному транспорті, у порядку, передбаченому законодавством.
9. За результатами розгляду заяви територіальний орган центрального ор-гану виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на внутрішньому водному транспорті:
1) здійснює реєстрацію або тимчасову реєстрацію річкового судна, припи-нення або тимчасове припинення реєстрації судна, вносить зміни до Державно-го суднового реєстру України, видати дублікати втрачених документів;
2) відмовляє у реєстрації або тимчасової реєстрації річкового судна, при-пиненні або тимчасовому припиненні реєстрації судна, внесенні змін до Держа-вного суднового реєстру України, видачі дублікатів втрачених документів.
10. Підставами для відмови у реєстрації або тимчасової реєстрації річково-го судна, припиненні або тимчасовому припиненні реєстрації судна, внесенні змін до Державного суднового реєстру України, видачі дублікатів втрачених документів є:
1) неподання усіх документів, зазначених у цій статті;
2) подання недостовірних документів;
3) невідповідність документів, що подано, вимогам закону.
11. Реєстрація або тимчасова реєстрація річкового судна у Державному судновому реєстрі, виключення або тимчасове виключення судна з Державного суднового реєстру, внесення змін до Державного суднового реєстру України, видача дублікатів втрачених документів здійснюються протягом п’яти робочих днів з дати прийняття відповідної заяви. Заявнику, який бажає отримати документи поштою, ці документи відправляються не пізніше наступного робочого дня.
У разі відмови у реєстрації або тимчасової реєстрації річкового судна у Державному судновому реєстрі, виключенні або тимчасовому виключенні судна з Державного суднового реєстру, внесенні змін до Державного суднового реєстру України, видачі дублікатів втрачених документів, територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на внутрішньому водному транспорті, зобов'язаний надати заявнику письмове повідомлення протягом п’яти робочих днів з дня отримання заяви.
12. Дані про судна, що зареєстровані або тимчасово зареєстровані у Державному судновому реєстрі, оприлюднюються у систематизованому вигляді на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки на морському і внутрішньому водному транспорті.
Передача територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на внутрішньому водному транспорті, даних про судна для систематизації і оприлюднення здійснюється у порядку та в терміни, встановлені Порядком реєстрації суден у Державному судновому реєстрі України.
13. Інші умови реєстрації суден у Державному судновому реєстрі України встановлюються Кодексом торговельного мореплавства України.

Стаття 35. Класифікація і технічний нагляд за річковими суднами та суднами змішаного плавання
1. Класифікація річкових суден та суден змішаного плавання та технічний нагляд за ними здійснюються класифікаційним товариством, обраним судновласником.
Класифікація прогулянкових суден та технічний нагляд за ними здійснюється класифікаційним товариством, обраним судновласником та за його заявою на добровільних засадах.
2. Технічний нагляд за виконанням на річкових суднах та суднах змішаного плавання вимог, що встановлені міжнародними договорами України або європейськими вимогами щодо плавання річковими водними шляхами, здійснюється компетентним органом (визнаною організацією), обраним судновласником, з яким центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері морського і річкового транспорту, уклав двосторонню угоду у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України відповідно до міжнародних договорів України або європейських стандартів щодо судноплавства.
3. Контроль за здійсненням компетентними органами (визнаними організаціями) технічного нагляду за виконанням на річкових суднах та суднах змішаного плавання вимог, що встановлені міжнародними договорами України або європейськими вимогами щодо плавання річковими водними шляхами, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки на внутрішньому водному транспорті.

 

                                                            

                                                     РОЗДІЛ VI

       МАЛІ, СПОРТИВНІ СУДНА ТА СУДНА ДЛЯ РОЗВАГ. ЗАСОБИ РОЗВАГИ НА ВОДІ

Стаття 36. Плавання малих суден та суден для розваг
1. Малі, спортивні судна та судна для розваг допускаються до плавання на річкових водних шляхах за умови їх відповідності вимогам безпеки судноплавства, охорони навколишнього природного середовища, відповідної кваліфікації судноводіїв, створення безпечних умов для життя та здоров’я пасажирів та за наявності необхідних суднових документів.
2. Місцеві правила плавання для малих суден і суден для розваг та використання засобів для розваг на воді розробляються та, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки на внутрішньому водному транспорті, затверджуються місцевими органами виконавчої влади. Цими правилами встановлюються особливі вимоги до плавання малих суден та суден для розваг, а також використання засобів для розваг на воді, які носять місцевий характер, та які не встановлені Правилами плавання на річкових водних шляхах.
Місця для проведення розваг на воді із використанням суден для розваг і засобів для розваг на воді визначаються місцевими органами виконавчої влади за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки на внутрішньому водному транспорті та з центральним органом виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій.
3. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері морського і річкового транспорту, розробляє і затверджує типову форму місцевих правил плавання для малих суден та суден для розваг та використання засобів для розваг на воді.
4. Особливості плавання малих суден та суден для розваг, а також функціонування баз для стоянки малих суден в контрольованому прикордонному районі включаються до місцевих правил плавання для малих суден та суден для розваг, а також використання засобів для розваг на воді, відповідно до закону.

Стаття 37. Реєстрація малих і спортивних суден та суден для розваг
1. Реєстрація малих і спортивних суден та суден для розваг здійснюється у Судновій книзі України. Реєстрації в Судновій книзі України підлягають:
малі судна довжиною більше 4 м незалежно від наявності механічного двигуна;
моторні малі судна та судна для розваг, незалежно від їх довжини, які оснащені двигуном потужністю 12 кВт і більше;
малі судна та судна для розваг незалежно від їх довжини, наявності та потужності механічного двигуна, які використовуються в комерційних цілях;
спортивні судна, які використовуються у спортивній діяльності на судновому ходу;
будь-які малі спортивні судна та судна для розваг за бажанням судновласника.
2. Судно, зафрахтоване за договором бербоут-чартеру, може бути зареєстроване у Судновій книзі України тимчасово на термін, що не перевищує терміну чинності такого договору, якщо на момент реєстрації воно не було внесене до суднового реєстру іншої держави або якщо таке судно внесене до суднового реєстру іншої держави, але запис про нього припинено.
3. Виключення судна з Суднової книги України (припинення реєстрації) здійснюється:
за заявою судновласника;
у разі загибелі судна або зникнення його безвісти;
у разі визнання судна непридатним для подальшої експлуатації;
по закінченні дії договору бербоут-чартеру.
4. Порядок реєстрації суден у Судновій книзі України встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері морського і внутрішнього водного транспорту.
5. Інші умови реєстрації суден у Судновій книзі України встановлюються Кодексом торговельного мореплавства України.

Стаття 38. Органи і умови реєстрації і припинення реєстрації суден у Судновій книзі України

1. Реєстрація суден у Судновій книзі України здійснюється місцевими органами виконавчої влади і засвідчується судновим білетом. Кожний місцевий орган виконавчої влади, який проводить реєстрацію суден у Судновій книзі України, визначає посадову особу, уповноважену на здійснення реєстрації.
Припинення реєстрації судна у Судновій книзі України засвідчується свідоцтвом про виключення судна з Суднової книги України.
2. Документи, передбачені частиною першою цієї статті видає посадова особа місцевого органу виконавчої влади, уповноважена на здійснення реєстрації.
У разі виникнення змін, що викликають необхідність виправлення відомостей, внесених до Суднової книги України, уповноважена особа, що видала документи, видає нові документи та вносить відповідні зміни до Державного суднового реєстру України. При цьому документ, що підлягає заміні, повертається уповноваженій особі.
Видача дублікатів втрачених документів здійснюється після опублікування за рахунок судновласника в засобах масової інформації оголошення про втрату цих документів та визнання їх недійсними.
3. Реєстрація або тимчасова реєстрація судна у Судновій книзі України, виключення або тимчасове виключення судна з Суднової книги України (припинення або тимчасове припинення реєстрації), внесення змін до Суднової книги України, видача дублікатів втрачених документів є платними послугами.
4. Заява на реєстрацію або тимчасову реєстрацію судна, припинення або тимчасове припинення реєстрації судна та додані до неї документи подаються до уповноваженої особи місцевого органу виконавчої влади за вибором судновласника в один із таких способів:
а) особисто судновласником або уповноваженою на це особою;
б) надсилаються поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення.
У заяві окремо вказується спосіб, у який заявник бажає отримати документи про реєстрацію або тимчасову реєстрацію судна, припинення або тимчасове припинення реєстрації судна (поштою, особисто або через представника).
Копії документів, що додаються до заяви, повинні бути засвідчені нотаріусом або органами, які здійснювали їх оформлення та видачу. Копія документа, що посвідчує особу власника судна та підтверджує його громадянство, засвідчується його власником. До усіх документів, що складені іноземною мовою додається переклад державною мовою, засвідчений в установленому порядку. До заяви додається підписаний заявником опис документів, що додаються.
5. До заяви про реєстрацію судна у Судновій книзі України додаються такі документи:
копії документів, що підтверджують право власності на судно, а також на двигун, якщо його придбано окремо;
судновий білет (якщо судно тимчасово зареєстровано у Судновій книзі України);
документальне підтвердження втрати права плавання під державним прапором іншої держави або про скасування запису у реєстрі суден іншої держави (якщо судно було раніше зареєстроване органом реєстрації іншої держави);
копія документа, що підтверджує сплату збору, визначеного законодавством;
копію документа, що підтверджує особу та громадянство судновласника.
Заява про здійснення реєстрації та документи, що додаються до неї, приймаються за описом, складеним та підписаним заявником.
Для тимчасової реєстрації іноземного судна, що зафрахтовано за договором на умовах бербоут-чартеру, до заяви також додаються:
копія договору фрахтування;
письмовий дозвіл власника судна на тимчасову реєстрацію в Україні;
письмовий дозвіл компетентного органу держави іноземної реєстрації судна на тимчасову реєстрацію в Україні;
письмовий дозвіл заставодержателя на тимчасову реєстрацію в Україні (якщо судно знаходиться під заставою).
До заяви про виключення або тимчасове виключення судна з Суднової книги України додаються такі документи:
підтвердження необхідності виключення судна з Суднової книги України (у разі загибелі судна, або зникнення його безвісти, або визнання його непридатним для подальшої експлуатації);
судновий білет;
документ, що підтверджує відсутність заставних зобов'язань, пов’язаних із судном;
письмовий дозвіл заставодержателя на припинення реєстрації у Судновій книзі України (якщо судно знаходиться під заставою);
копія документа, що підтверджує сплату збору за виключення або тимча-сове виключення судна з Суднової книги України.
До заяви про внесення змін до Суднової книги України додаються:
письмове обґрунтування за підписом заявника та, у разі необхідності, до-кументи, що підтверджують необхідність внесення змін до Суднової книги України;
раніше виданий документ, який підлягає заміні (у разі необхідності замі-ни);
копія документа, що підтверджує сплату збору за внесення змін до Судно-вої книги України.
До заяви про видачу дублікатів втрачених документів додаються:
примірник друкованого видання засобу масової інформації, у якому роз-міщено оголошення про втрату документів та визнання їх недійсними;
копія документа, що підтверджує сплату збору за видачу дублікатів втра-чених документів.
6. Прийняття заяви є обов'язком посадової особи місцевого органу виконавчої влади. Під час прийняття заяви посадова особа зобов'язана перевірити наявність необхідних документів. Дані, які містяться у документах, перевірці під час прийняття заяви не підлягають.
За умови дотримання судновласником вимог цього пункту, посадова особа місцевого органу виконавчої влади зобов'язана зареєструвати заяву датою її фактичного отримання. Доказом прийняття заяви є наявність на копії заяви відмітки (штампу) посадової особи, якою отримана заява, із зазначенням дати її отримання, або поштового повідомлення з відміткою про вручення посадовій особі, у разі надсилання заяви поштою.
7. Відмова посадової особи місцевого органу виконавчої влади прийняти заяву з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття забороняється.
У разі подання до посадової особи місцевого органу виконавчої влади заяви, заповненої з порушенням вимог цієї статті, така посадова особа місцевого органу виконавчої влади зобов'язана надати заявнику письмове повідомлення про відмову в прийнятті його заяви із зазначенням причин такої відмови протягом трьох робочих днів з дня її отримання.
8. У разі отримання відмови посадової особи місцевого органу виконавчої влади у прийнятті заяви, заявник має право:
подати нову заяву після усунення причин, у зв’язку з якими посадова особа відмовила в її прийнятті;
оскаржити рішення посадової особи у порядку, передбаченому законодавством.
9. За результатами розгляду заяви посадова особа місцевого органу вико-навчої влади:
1) здійснює реєстрацію або тимчасову реєстрацію судна, припинення або тимчасове припинення реєстрації судна, вносить зміни до Суднової книги України, видає дублікати втрачених документів,
2) відмовляє у реєстрації або тимчасової реєстрації судна, припиненні або тимчасовому припиненні реєстрації судна, внесенні змін до Суднової книги України, видачі дублікатів втрачених документів.
10. Підставами для відмови у реєстрації або тимчасової реєстрації судна, припиненні або тимчасовому припиненні реєстрації судна, внесенні змін до Суднової книги України, видачі дублікатів втрачених документів є:
1) неподання усіх документів, зазначених у цій статті;
2) подання недостовірних документів;
3) невідповідність документів, що подано, вимогам закону.
11. Реєстрація або тимчасова реєстрація судна у Судновій книзі України, виключення або тимчасове виключення судна з Суднової книги України, внесення змін до Суднової книги України, видачу дублікатів втрачених документів здійснюються протягом п’яті робочих днів з дати прийняття відповідної заяви. Заявнику, який бажає отримати документи поштою, ці документи відправляються не пізніше наступного робочого дня.
У разі відмови у реєстрації або тимчасової реєстрації річкового судна у Судновій книзі України, виключенні або тимчасовому виключенні судна з Суднової книги України, внесенні змін до Суднової книги України, посадова особа місцевого органу виконавчої влади зобов'язана надати заявнику відповідну письмову відповідь протягом п’яти робочих днів з дня отримання заяви.
12. Дані про судна, що зареєстровані або тимчасово зареєстровані у Судновій книзі України, оприлюднюються у систематизованому вигляді на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки на морському і внутрішньому водному транспорті.
Передача місцевими органами виконавчої влади даних про судна для систематизації і оприлюднення здійснюється у порядку та в терміни, встановлені Порядком реєстрації суден у Державному судновому реєстрі України.
13. Інші умови реєстрації суден у Судновій книзі України встановлюються Кодексом торговельного мореплавства України.

Стаття 39. Суднові документи малого, спортивного судна та судна для розваг
1. Кожне мале судно та судно для розваг, яке підлягає реєстрації у Судновій книзі України, повинно мати судновий білет, а судна, які підлягають технічному нагляду – також класифікаційне свідоцтво малого судна.
2. Кожне спортивне судно повинно мати:
1) свідоцтво спортивного судна;
2) документ, що підтверджує придатність спортивного судна до плавання та спортивного використання за технічним станом.
Спортивне судне, яке використовуються у спортивній діяльності на судновому ходу, повинно також мати судновий білет.
3. Класифікаційне свідоцтво малого судна видається малому судну або судну для розваг класифікаційним товариством за вибором судновласника.
4. Документ, що підтверджує придатність спортивного судна до плавання та спортивного використання за технічним станом, видається згідно з порядком, встановленим центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері фізичної культури та спорту за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері морського і річкового транспорту.

Стаття 40. Технічний нагляд за малими, спортивними суднами та суднами для розваг
1. Малі, спортивні судна і судна для розваг незалежно від довжини, наявності та потужності механічного двигуна, які використовуються в комерційних цілях, підлягають технічному нагляду, якій здійснюється в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері морського і річкового транспорту.
Технічний нагляд за іншими малими, спортивними суднами та суднами для розваг може здійснюватися за заявкою судновласника на добровільних засадах.
2. Мале судно або судно для розваг з метою здійснення технічного нагляду підлягає таким оглядам з боку органу, що здійснює технічний нагляд:
первісному огляду, за результатами якого судну за рішенням органу технічного нагляду видається свідоцтво про придатність до плавання;
періодичному огляду, якій здійснюється не частіше, ніж один раз на два роки;
позачерговому огляду, який здійснюється при зміні власника судна, або після переобладнання судна із заміною двигуна або істотною зміною конструкції корпусу судна.
3. Технічний нагляд за спортивними суднами здійснюється в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері фізичної культури та спорту з урахуванням вимог, встановлених міжнародними спортивними федераціями.

Стаття 41. Ідентифікація малих, спортивних суден та суден для розваг
1. Ідентифікація судна, яке зареєстровано у Судновій книзі України, здійснюється за ідентифікаційним номером якій присвоюється та наноситься на судно у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері морського та внутрішнього водного транспорту.
2. Малому та спортивному судну, обладнаному засобами зв’язку, присвоюється позивний сигнал та ідентифікаційний номер суднової станції морської рухомої служби.

Стаття 42. Судноводій малого, спортивного судна та судна для розваг
1. Судноводій малого, спортивного судна або судна для розваг під час управління судном повинен:
1) дотримуватися безпечної швидкості руху судна, вживати усі заходи безпеки щодо пильності та практики плавання, що встановилася з метою запобігання:
- створенню небезпеки для людського життя та навколишнього природного середовища;
- пошкодження інших суден, об’єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту;
- нанесення шкоди особам, що знаходяться на судні та навколо нього;
2) дотримуватися вимог Правил плавання на річкових водних шляхах і місцевих правил плавання для малих суден і суден для розваг та використання засобів для розваг на воді.
2. Судноводієві малого, спортивного судна або судна для розваг забороняється:
1) керувати судном, яке не зареєстроване та (або) не оглянуто в процесі здійснення технічного нагляду і не має відповідних суднових документів, якщо це встановлено законом;
2) брати на борт судна кількість осіб, яка перевищує норми, визначенні виробником та (або) класифікаційним товариством або у кількості більшої, ніж фактична кількість індивідуальних рятувальних засобів на борту;
3) порушувати обмеження району та швидкості плавання;
4) керувати судном у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, втоми або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
5) керувати судном при обмеженій видимості, зокрема у темний час доби, без використання відповідного навігаційного та радіонавігаційного обладнання;
6) скидати або допускати скидання з судна в воду сміття, забруднюючих речовин та будь-яких предметів.

Стаття 43. Кваліфікація судноводіїв малих, спортивних суден та суден для розваг. Посвідчення судноводія малого судна
1. До керування судном, що зареєстровано у Судновій книзі України, допускаються особи, які:
мають вік 18 років і більше;
фізично та психічно придатні для керування судном, зокрема мають достатній рівень зору та слуху;
мають кваліфікацію, підтверджену безстроковим посвідченням судноводія малого судна.
Навчання керуванню малим, спортивним судном або судном для розваг здійснюється під керівництвом інструктора, який допущений до керування відповідним судном, має вік 21 рік та більше і стаж управління якого відповідним судном складає не менше двох років.
2. Порядок оцінки кваліфікації, видачі посвідчення судноводія малого судна та його зразок, а також навчання керуванню такими суднами затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері морського і річкового транспорту, з дотриманням міжнародних стандартів.
Власникам посвідчень судноводія малого судна, які отримали такі посвідчення до набуття чинності цим законом, видача аналогічних посвідчень міжнародного зразка здійснюється без проходження ними додаткової оцінки кваліфікації.
3. Висновок про придатність особи для управління судном за станом здоров'я надається закладом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, відповідно до правил, установлених цим органом.
4. Вилучення посвідчень судноводія малого судна здійснюється на підставі рішення суду.

Стаття 44. База для стоянки малих суден
1. База для стоянки малих суден створюється з метою організації безпечного відстою, ремонту, обслуговування, прокату і збереження малих, спортивних суден і суден для розваг.
2. Рішення про відкриття і реєстрацію бази для стоянки малих суден приймається місцевими органами виконавчої влади за погодженням з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на внутрішньому водному транспорті (на річкових водних шляхах) або капітаном найближчого морського порту (на морських водних шляхах). Вхід, вихід і перебування малих суден на акваторії морського порту здійснюється відповідно до Кодексу торговельного мореплавства і Закону України «Про морські порти України».
3. Перелік баз для стоянки малих суден, що зареєстровані, оприлюднюється на офіційному сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері морського і річкового транспорту.
4. Правила реєстрації та безпечної експлуатації баз для стоянки малих суден встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері морського і річкового транспорту.

Стаття 45. Вихід малих суден
1. Вихід малих суден у плавання річковими водними шляхами здійснюється відповідно до місцевих правил плавання для малих суден та суден для розваг та використання засобів для розваг на воді. Вихід суден, що здаються напрокат, обов’язково здійснюється з бази для стоянки малих суден.
2. Особливості виходу малих суден від причальних споруд і з баз для стоянки малих суден, які знаходяться у прикордонній смузі або контрольованому прикордонному районі встановлюються Законом України «Про Державний кордон України».

Стаття 46. Організація розваг на воді та спортивних заходів
1. Проведення розваг на воді з використанням суден для розваг і засобів розваг на воді, а також навчання керуванню суднами для розваг забороняються на усіх річкових водних шляхах та інших водоймах, відкритих для загального водокористування, крім спеціально відведених для цього місць. Місця (зони) для проведення розваг на воді з використанням суден для розваг і засобів розваг на воді відводяться за межами суднового ходу, судноплавних гідротехнічних споруд, операційних акваторій причалів, смуги зони водного об’єкта, відведеної відповідно до законодавства для купання, та місць для підводних спусків.
2. Рішення про відведення, розташування таких місць (зон) та період часу проведення розваг приймають місцеві органи виконавчої влади за погодженням з територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки на внутрішньому водному транспорті та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
3. Судноплавство в місцях, відведених для проведення розваг на воді, в установлений для цього час забороняється.
4. Перехід судна для розваг до місця (зони) для проведення розваг на воді, допускається з обмеженою безпечною швидкістю, встановленої Правилами плавання по річкових водних шляхах. Судноводій судна для розваг під час такого плавання повинен уникати смуги зони водного об’єкта, відведеної відповідно до законодавства для купання, місць для підводних спусків, місць скупчення малих суден та інших місць перебування людей на воді.
5. Спортивні заходи за участю спортивних суден організовуються в порядку, установленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері фізичної культури та спорту. План проведення таких заходів, яким передбачається плавання спортивних суден на судновому ході, інших річкових водних шляхах, погоджується з відповідним територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на внутрішньому водному транспорті.

 

                                                      РОЗДІЛ VIІ
     СУДНОПЛАВСТВО

Стаття 47. Організація судноплавства
1. Плавання на річкових водних шляхах є вільними для невійськових суден під будь-яким прапором, відповідно до міжнародних багатосторонніх або двосторонніх договорів України в галузі судноплавства.
Захід на річкові водні шляхи суден під прапорами держав, які не є сторонами міжнародних багатосторонніх або двосторонніх договорів України в галузі судноплавства, допускається, якщо ці судна відповідають Європейським правилам судноплавства по внутрішніх водних шляхах і узгодженим на Європейському рівні технічним приписам які застосовуються до суден внутрішнього плавання.
2. Правила плавання на річкових водних шляхах розробляються з урахуванням Європейських правил судноплавства по внутрішніх водних шляхах і узгоджених на Європейському рівні технічних приписів, які застосовуються до суден внутрішнього плавання і затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері морського і річкового транспорту.
У частині встановлення вимог до плавання малих і спортивних суден та суден для розваг дія Правил плавання також розповсюджуються на водні об’єкти поза межами річкових водних шляхів.

Стаття 48. Навігаційний період
1. Навігаційний період на річкових водних шляхах є цілорічним. Перерва у навігації встановлюється відповідно до міжнародних договорів України адміністрацією річкових водних шляхів за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки на внутрішньому водному транспорті на період:
1) виникнення несприятливих для судноплавства погодних умов (зокрема, температура повітря, льодова обстановка);
2) проведення планових профілактичних і ремонтних робіт на судноплавних гідротехнічних спорудах;
3) сезонною заміною берегових і плавучих навігаційних знаків.
2. Судноплавство на окремих ділянках річкових водних шляхів протягом навігаційного періоду може бути також тимчасово припиненим за поданням адміністрації річкових водних шляхів України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки на внутрішньому водному транспорті із зазначенням термінів припинення за умови:
1) проведення планових та аварійних шляхових робіт;
2) проведення аварійних робіт на судноплавних гідротехнічних спорудах.
3) наявності небезпеки природного або техногенного характеру, що загрожує безпечному проходу суден.
3. Інформацію щодо встановлених перерв в навігації, а також тимчасового припинення судноплавства на окремих ділянках річкових водних шляхів адміністрація річкових водних шляхів повинна довести в установленому порядку до відома суден, портів (терміналів) та інших заінтересованих суб’єктів внутрішнього водного транспорту.

Стаття 49. Особливості судноплавства на важливіших внутрішніх водних шляхах міжнародного значення
Організація судноплавства на річкових водних шляхах, які відносяться до важливіших внутрішніх водних шляхів міжнародного значення, здійснюється з урахуванням міжнародних договорів в галузі судноплавства.

Стаття 50. Організація лоцманського проведення суден на річкових водних шляхах
1. Лоцманське проведення суден на річкових водних шляхах має на меті забезпечення безпеки судноплавства і здійснюється річковими лоцманами. Послуги з лоцманського проведення надаються лоцманською організацією будь-якої форми власності усім суднам, незалежно від прапора держави, під яким вони плавають.
2. Організації, які здійснюють лоцманські проведення на річкових водних шляхах, повинні відповідати вимогам, що встановлюються у Положенні про лоцманське проведення на річкових водних шляхах, яке затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політики у сфері морського і річкового транспорту.

Стаття 51. Річковий лоцман
1. Річковим лоцманом може бути громадянин України, досвід роботи, кваліфікація і стан здоров’я якого відповідають кваліфікаційним вимогам.
2. Кваліфікаційні вимоги до річкових лоцманів та порядок їх підтвердження встановлюються Положенням про лоцманське проведення на річкових водних шляхах.

Стаття 52. Обов’язкове і необов’язкове лоцманське проведення. Припинення лоцманського проведення
1. Порядок та умови обов’язкового і необов’язкового лоцманського проведення суден на річкових водних шляхах, а також порядок надання капітанам суден права на плавання без річкового лоцмана в районах обов’язкового лоцманського проведення на річкових водних шляхах встановлюються Правилами плавання на річкових водних шляхах.
2. У районах необов'язкового лоцманського проведення капітан (судноводій) судна у разі необхідності має право взяти на судно річкового лоцмана.

Стаття 53. Обов’язки річкового лоцмана
1. Річковий лоцман під час проведення судна зобов’язаний спостерігати за станом суднового ходу, навігаційного обладнання та суден і негайно повідомити територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на внутрішньому водному транспорті, адміністрації річкових водних шляхів України і лоцманській організації про:
зміни на судновому ході, які можуть створювати загрозу безпеці судноплавства;
пошкодження або несправності навігаційного обладнання;
аварійну подію на судні, що проводиться, та на інших суднах у районі лоцманського проведення.
2. Річковий лоцман повідомляє капітану (судноводію) судна про порушення вимог нормативно-правових актів з питань безпеки судноплавства, охорони навколишнього природного середовища та вимагає усунення цих порушень, а у разі не усунення капітаном (судноводієм) судна таких порушень, негайно повідомляє про це територіальному органу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на внутрішньому водному транспорті, та лоцманській організації.

Стаття 54. Розмежування повноважень річкового лоцмана і капітана (судноводія) судна
1. Присутність на судні річкового лоцмана не звільняє капітана (судноводія) судна від відповідальності за управління судном. Капітан (судноводій) судна може уповноважити річкового лоцмана давати розпорядження щодо управління судном вахтовому помічнику капітана, що не звільняє капітана (судноводія) від відповідальності за наслідки, спричинені діями річкового лоцмана. У разі залишення ходової рубки під час проведення судна капітан (судноводій) повинен повідомити річковому лоцману про особу, відповідальну за управління судном у період його відсутності.
2. У разі необхідності річковий лоцман має право потребувати припинити рух судна до усунення обставин, які перешкоджають безпечному плаванню, про що робиться запис у судновому журналі.

Стаття 55. Відповідальність за аварійну подію
1. Відповідальність за аварійну подію, що сталася з вини річкового лоцмана під час виконання ним службових обов’язків, несе лоцманська організація.
2. Ця відповідальність обмежується розмірами аварійного лоцманського фонду, який створюється лоцманською організацією з 10 відсотків відрахувань від сум лоцманського збору, що надійшли їй в календарному році, який передував аварії.

Стаття 56. Направлення річкового лоцмана на судно
1. Заявка на лоцманське проведення судна на річкових водних шляхах подається до лоцманської організації за вибором судновласника, яка має право забезпечувати лоцманське проведення у відповідному районі річкових водних шляхів, не пізніше ніж за 24 години до підходу судна до такого району або виходу його в рейс з такого району.
2. Річковий лоцман зобов’язаний своєчасно прибути на судно і пред’явити капітану (судноводію) судна лоцманське посвідчення на право лоцманського проведення судна у відповідному районі річкових водних шляхів.
3. Разом з річковим лоцманом за згодою судновласника на судно може бути направлений лоцманський стажист.

Стаття 57. Умови перебування річкового лоцмана на судні
1. Капітан (судноводій) судна забезпечує швидке та безпечне приймання річкового лоцмана на борт судна. На період перебування на борту судна річкового лоцмана та лоцманського стажиста капітан (судноводій) судна забезпечує їх безоплатно окремим приміщенням і харчуванням нарівні з особами командного складу, а також радіозв’язком для ведення службових переговорів.
2. Шкода, заподіяна здоров’ю річкового лоцмана або лоцманського стажиста під час приймання на борт судна, залишення судна, здійснення цим лоцманом проведення судна або виконання ним та стажистом службових обов’язків, відшкодовується судновласником у порядку і розмірах, установлених законодавством.
3. Якщо тривалість лоцманського проведення перевищує установлений законодавством граничний час безперервної роботи лоцмана, судновласник зобов’язаний забезпечити приймання на борт судна ще одного річкового лоцмана або відстій (зупинку) судна на час відпочинку річкового лоцмана.

Стаття 58. Лоцманська квитанція
Річковий лоцман після прибуття на судно вручає капітану (судноводію) судна лоцманську квитанцію, зразок якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері морського і річкового транспорту. Лоцманська квитанція є документом, що підтверджує факт надання послуг з лоцманського проведення і на підставі якого проводяться розрахунки за надані послуги.

Стаття 59. Відмова річкового лоцмана від лоцманського проведення судна
1. Якщо капітан (судноводій) судна під час лоцманського проведення судна на річкових водних шляхах діє всупереч рекомендаціям річкового лоцмана, річковий лоцман має право відмовитися від продовження лоцманського проведення судна та вимагати, щоб про це було зроблено запис у судновому журналі і лоцманській квитанції. У разі коли це сталося в районі обов’язкового лоцманського проведення, річковий лоцман зобов’язаний вимагати зупинити судно та повідомити лоцманській організації та територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на внутрішньому водному транспорті, про відмову від лоцманського проведення судна із зазначенням причини. Після відмови від лоцманського проведення судна річковий лоцман залишається у ходовій рубці і у разі потреби надає капітану судна інформацію, необхідну для безпечного плавання.
2. На вимогу капітана судна річковий лоцман продовжує лоцманське проведення судна, про що робиться запис у судновому журналі.
3. Лоцманська організація несе відповідальність за затримку або простій судна, якщо це відбулося з її вини.

Стаття 60. Відмова капітана (судноводія) судна від послуг річкового лоцмана
1. Капітан (судноводій) судна, у якого виникли сумніви щодо правильності рекомендацій річкового лоцмана, має право відмовитися від послуг річкового лоцмана. У разі коли це сталося в районі обов’язкового лоцманського проведення, капітан (судноводій) зупиняє судно до прибуття іншого річкового лоцмана та повідомляє лоцманській службі про відмову від послуг річкового лоцмана.
2. Капітан (судноводій) судна, який подав заявку на лоцманське проведення і після прибуття річкового лоцмана відмовився від його послуг, зобов’язаний заповнити і підписати лоцманську квитанцію, на підставі якої буде сплачено за лоцманське проведення судна, для якого направлено річкового лоцмана.

Стаття 61. Залишення судна річковим лоцманом
Річковий лоцман не має права без згоди капітана (судноводія) судна залишити судно раніше, ніж воно встане на якір, відшвартується у безпечному місці, вийде з району обов’язкового лоцманського проведення або ніж на судно прибуде інший річковий лоцман.

Стаття 62. Оплата послуг лоцманської організації
Оплата послуг лоцманської організації, пов’язаних із лоцманським проведенням по річковим водним шляхам, здійснюється судновласником або його представником на підставі договору.

 

                                                                                                 РОЗДІЛ VІIІ
                      ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖУ ТА ПАСАЖИРІВ

Стаття 63. Автоматизований облік річкових перевезень
1. Адміністрація річкових водних шляхів України впроваджує та забезпечує функціонування Інформаційної системи автоматизованого обліку річкових перевезень, яка діє у складі Річкової інформаційної служби. Функціонування системи забезпечується за кошти річкового збору.
2. Перевізник або його представник вносить дані у Інформаційну систему автоматизованого обліку річкових перевезень на підставі даних, вказаних у транспортному документі, який має містити наступну інформацію:
1) повне найменування вантажовідправника, вантажоотримувача (за наявністю) і перевізника;
2) найменування судна, його єдиний європейський ідентифікаційний номер або ідентифікаційний номер ІМО;
3) прапор судна
4) порти (термінали, місця) навантаження та розвантаження;
5) вантаж: найменування, тип, розміри та вага, характер упаковки (за наявністю), позначення характеру небезпеки (при перевезенні небезпечних вантажів), а також ідентифікаційне маркування (за наявності);
6) кількість контейнерів (їх тип);
7) кількість пасажирів (за наявністю);
8) зазначення виду рейсу (каботаж, міжнародний).
3. Дані до Інформаційної системи автоматизованого обліку річкових перевезень мають бути внесені до виходу судна в рейс і є підставою для розрахунку й сплати річкового збору

Стаття 64. Договір перевезення вантажу
1. Перевезення вантажів шляхами судном (складом суден) здійснюється на підставі договору. При перевезенні власних вантажів перевізником договір не укладається.
2. Перевізник зобов’язаний до виходу судна в рейс забезпечити придатність судна і його обладнання до плавання, укомплектування екіпажем та дотримання умов перевезення вантажу відповідно до встановлених правил.
3. Приймання або навантаження вантажу на судно для перевезення перевізником підтверджується транспортним документом, примірник (оригінал або копія) якого із печаткою судна має бути на борту судна під час перевезення.
4. Перевізник (капітан судна) має право вносити в транспортний документ застереження щодо достовірності даних, внесених у Інформаційну систему автоматизованого обліку річкових перевезень.
5. Відповідальність за невідповідність даних транспортного документа, що знаходиться на борту судна даним, внесеним у Інформаційну систему автоматизованого обліку річкових перевезень, покладається на судновласника.

Стаття 65. Перевезення і обслуговування пасажирів, їх майна та багажу
1. Перевезення пасажирів, їх майна та багажу здійснюються на підставі договору.
2. При перевезенні пасажирів перевізник зобов’язаний видати індивідуальний або колективний квиток.
3. При перевезенні багажу перевізник зобов’язаний видати пасажиру багажну квитанцію або інший документ, який містить інформацію про кількість та характер його майна або багажу.
4. Правила перевезення пасажирів, їх майна та багажу на суднах, а також їх обслуговування портами (терміналами) розробляються та затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері морського і річкового транспорту.

 

                                                        РОЗДІЛ ІХ
БЕЗПЕКА СУДНОПЛАВСТВА НА РІЧКОВИХ ВОДНИХ ШЛЯХАХ. ДЕРЖАВНИЙ НАГЛЯД І КОНТРОЛЬ

Стаття 66. Забезпечення безпеки судноплавства
1. Забезпечення безпеки судноплавства на річкових водних шляхах покладається на адміністрацію річкових водних шляхів України та на інших суб’єктів внутрішнього водного транспорту в межах їх відповідальності.
2. Забезпечення безпеки судноплавства на території портів (терміналів), причальних спорудах та їх операційній акваторії покладається на річкові порти (термінали). Кожний річковий порт (термінал) повинен розробити у зручній для нього формі, впровадити і підтримувати систему управління безпекою судноплавства, функціональні вимоги до якої затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері морського і річкового транспорту. Організація робіт із забезпечення безпеки судноплавства на території, в операційній акваторії та на підхідному каналі до неї покладається річковим портом (терміналом) на призначену особа з безпеки судноплавства.
3. Забезпечення безпеки судноплавства в межах баз для стоянки малих суден покладається на власника бази або призначену особу, уповноважену власником.
4. Керівництво діяльністю державних аварійно-рятувальних служб на річкових водних шляхах здійснює Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань надзвичайних ситуацій.

Стаття 67. Забезпечення безпеки плавання річкових суден та суден змішаного плавання
1. Забезпечення безпеки плавання суден на річкових водних шляхах покладається на капітанів (судноводіїв), а також судновласника.
Капітан (судноводій) внаслідок свого службового становища визнається представником судновласника і вантажовласника щодо дій, викликаних потребами судна, вантажу або плавання, а також позовів, що стосуються довіреного йому майна, якщо на місці немає інших представників судновласника або вантажовласника.
2. На капітана (судноводія) судна покладається управління судном, у тому числі судноводіння, вжиття всіх заходів, необхідних для забезпечення безпеки плавання, запобігання забрудненню навколишнього природного середовища, підтримання порядку на судні, запобігання завданню будь-якої шкоди судну, людям і вантажу, що перебувають на ньому.
3. Судновласники пасажирських суден і суден валовою місткістю більше 500 одиниць, які не здійснюють закордонного плавання, повинні розробити зручною для них формою, впровадити і підтримувати (в компанії і на суднах) систему управління безпекою судноплавства, функціональні вимоги до якої затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері морського і річкового транспорту. Для здійснення контролю за безпекою судноплавства на суднах, їх забезпечення достатніми ресурсами і допомогою з берега, такі судновласники повинні уповноважити призначену особу з безпеки судноплавства.
Системи управління безпекою судноплавства судновласників, судна яких здійснюють закордонне плавання, розробляються, впроваджуються та підтримуються відповідно до міжнародних договорів України.

Стаття 68. Підтримання порядку на судні. Вжиття заходів в аварійних випадках
1. Розпорядження капітана (судноводія) судна в межах його повноважень повинні беззаперечно виконуватися всіма особами, які перебувають на судні. У разі невиконання ким-небудь з осіб, які перебувають на судні, законних розпоряджень капітана (судноводія) він вживає щодо цих осіб необхідних заходів.
2. Капітан (судноводій) судна має право застосовувати заходи заохочення і накладати дисциплінарні стягнення на осіб суднового екіпажу аж до усунення від виконання службових обов'язків у випадках і в порядку, встановленому законодавством.
3. Якщо дії особи, яка перебуває на судні, загрожують безпеці судна або людей і майна, що на ньому перебувають, капітан (судноводій) судна має право ізолювати цю особу в окремому приміщенні. За незаконне утримання в окремому приміщенні або інше перевищення повноважень щодо підтримання порядку на судні капітан (судноводій) несе відповідальність згідно з законом.
4. Під час аварійних подій з судном, а також у разі зіпсуття, пошкодження і втрати вантажу або багажу, що перевозиться, заподіяння травм людям та інших випадків, у результаті яких можуть бути пред'явлені претензії або позови до судновласника, капітан (судноводій) судна повинен вжити всіх необхідних заходів для документального оформлення цих випадків у порядку, встановленому законодавством, а також провести попереднє розслідування аварійної події.
5. Капітан (судноводій) судна зобов'язаний, якщо це він може зробити без серйозної загрози для свого судна і осіб, які перебувають на ньому:
1) подати допомогу будь-якій виявленій на воді особі, якій загрожує загибель;
2) прямувати з найбільшою швидкістю на допомогу тим, хто терпить лиха, якщо йому повідомлено, що вони потребують допомоги, і якщо на такі дії з його боку можна розумно розраховувати.
У разі зіткнення суден, капітан (судноводій) кожного із суден, що зіткнулися, зобов'язаний після зіткнення, наскільки він може зробити це без серйозної загрози для своїх пасажирів, екіпажу і судна, подати допомогу іншому судну, його пасажирам і екіпажу.
За невиконання зазначених у цій частині статті обов'язків капітан (судноводій) судна несе відповідальність згідно з законом. Судновласник не несе відповідальності за невиконання капітаном (судноводієм) судна обов'язків надання допомоги.
6. Якщо особа, що перебуває на борту судна, потребує невідкладної медичної допомоги, яку неможливо надати на судні, капітан (судноводій) зобов'язаний зайти в найближче місце, де є можливим надати такій особі невідкладну медичну допомогу.
7. У випадку воєнної небезпеки, загрози захоплення судна капітан (судноводій) зобов'язаний вжити всіх необхідних і можливих заходів до рятування людей, які перебувають на судні, і недопущення захоплення судна, документів, вантажу та іншого майна, що знаходяться на ньому.
8. Якщо, на думку капітана (судноводія), судну загрожує неминуча загибель, після вжиття всіх заходів для рятування пасажирів капітан дозволяє судновому екіпажу залишити судно.
Капітан (судноводій) залишає судно останнім після вжиття всіх можливих заходів для рятування суднових документів.

Стаття 69. Річкова інформаційна служба
1. Річкова інформаційна служба входить до складу адміністрації річкових водних шляхів України і діє відповідно до Положення, яке затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері морського і річкового транспорту у встановленій цим Положенням зоні відповідальності.
Положенням про Річкову інформаційну службу встановлюються також технічні вимоги до використання на суднах електронних навігаційних карт, електронної звітності суден, включаючи уніфіковану європейську систему нумерації суден, повідомлення судноводіям, а також прокладення курсу і стеження за рухом суден.
2. Користування послугами Річкової інформаційної служби у встановленій зоні її відповідальності є обов’язковим для суден незалежно від прапору.
3. Річкова інформаційна служба:
1) збирає, узагальнює та передає на судна актуальну навігаційно-гідрографічну, метеорологічну і гідрологічну інформацію, попереджає їх про фактори небезпеки на річкових водних шляхах;
2) виконує моніторинг суден, встановлює зв'язок з ними, отримує, реєструє та передає необхідні дані;
3) бере участь у встановленні зв'язку між суднами та іншими суб’єктами внутрішнього водного транспорту;
4) забезпечує роботу Інформаційної системи автоматизованого обліку річкових перевезень;
5) взаємодіє в установленому порядку з інформаційними службами інших країн з питань, віднесених до її компетенції;
6) здійснює інші функції відповідно до законодавства.
4. Інформація про судно, яке здійснює міжнародний рейс, повинна передаватися Річковою інформаційною системою компетентному органу сусідньої держави до прибуття такого судна на кордон.
5. Річкова інформаційна служба несе в установленому законом порядку відповідальність за надання недостовірної інформації, якщо це стало причиною аварійної події з судном. Надання послуг Річковою інформаційною службою не повинно призводити до неконтрольованого використання економічно чутливої інформації, яка стосується ринкових відносин суб’єктів внутрішнього водного транспорту.

Стаття 70. Аварійний фонд
1. Адміністрація річкових водних шляхів України створює аварійний фонд річкових водних шляхів в межах коштів, отриманих нею відповідно до законодавства. До аварійного фонду відраховується до 10% коштів річкового збору, зібраних за відповідний рік.
2. Порядок створення Аварійного фонду та використання його коштів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері морського і річкового транспорту.
3. Кошти аварійного фонду використовуються виключно для компенсації витрат на ліквідацію наслідків аварій або загрози аварії.

Стаття 71. Державний нагляд і контроль за забезпеченням безпеки судноплавства
1. Державний нагляд і контроль за забезпеченням безпеки судноплавства на річкових водних шляхах, об’єктах інфраструктури внутрішнього водного транспорту, а також додержання судноплавними компаніями, річковими портами (терміналами) та іншими суб’єктами внутрішнього водного транспорту вимог з безпеки судноплавства, контроль суден з метою забезпечення безпеки судноплавства та запобігання забрудненню навколишнього природного середовища на річкових водних шляхах здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки на внутрішньому водному транспорті ї його посадовими особами у встановленому законом порядку.
2. Контроль за виконанням судноводіями малих, спортивних і суден і суден для розваг місцевих правил плавання для малих суден, а також Правил утримання та експлуатації баз для стоянки малих суден власниками цих баз здійснюється місцевими органами виконавчої влади. Порядок здійснення такого контролю встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері морського та внутрішнього водного транспорту.

Стаття 72. Територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки на внутрішньому водному транспорті (дільниця)
1. Для здійснення державного нагляду і контролю за забезпеченням безпеки судноплавства на річкових водних шляхах у складі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки на внутрішньому водному транспорті, створюються територіальні підрозділи (дільниці) на чолі з капітанами дільниць. До складу дільниці входять також державні інспектори та інші особи відповідно до штатного розкладу.
2. Межі зони нагляду, на яку поширюються повноваження дільниці щодо здійснення її капітаном та державними інспекторами державного нагляду і контролю за безпекою судноплавства, визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту.
3. До функцій капітана та державних інспекторів дільниці у відведеній їй зоні нагляду належать:
1) нагляд і контроль за дотриманням вимог Правил плавання по річковим водним шляхам, нагляд за дотриманням місцевих правил плавання для малих суден, а також вимог інших актів законодавства та міжнародних договорів України з питань безпеки судноплавства;
2) організація та здійснення огляду суден;
3) перевірка суднових документів і кваліфікаційних документів суднового персоналу;
4) реєстрація суден у Державному судновому реєстрі України і видача суднових документів відповідно до законодавства;
5) видача кваліфікаційних документів членів екіпажів українських суден;
6) нагляд за дотриманням вимог щодо запобігання забрудненню навколишнього природного середовища з суден;
7) розгляд справ про адміністративні правопорушення і накладення адміністративних стягнень відповідно до закону;
8) облік та розслідування аварійних подій;
9) керівництво дільницею;
10) інші функції відповідно до цього закону та законодавства.
4. Розпорядження капітана дільниці з питань безпеки судноплавства, що належать до його компетенції, у тому числі, заборона плавання або експлуатації судна чи плавучої споруди, обов'язкові для всіх суден, юридичних і фізичних осіб.
Розпорядження капітана дільниці може бути скасовано центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки на внутрішньому водному транспорті, або адміністративним судом у порядку, встановленому законодавством.
5. За порушення законодавства і правил з безпеки судноплавства та порядку в межах зони нагляду капітан дільниці та державні інспектори мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення, а капітан дільниці також розглядати справи про адміністративні правопорушення та накладати адміністративні стягнення відповідно до закону.
6. Капітан дільниці призначається на посаду і звільняється з посади центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту, за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки на внутрішньому водному транспорті.

Стаття 73. Огляд річкових суден та суден змішаного плавання
1. Кожне річкове судно та судно змішаного плавання, які не здійснюють закордонного плавання, підлягає один раз на рік обов’язковому огляду капітаном або державним інспектором дільниці за місцем фактичного знаходження судна перед початком навігаційного періоду або перед введенням судна в експлуатацію після присвоєння або поновлення його класу класифікаційним товариством.
Іноземне судно підлягає огляду при першому заходженні протягом одного календарного року на річкові водні шляхи України.
Огляд також проводиться:
у разі порушення судном правил плавання;
після аварійної події з судном;
при виявленні факту скидання з судна нафтовміщуючих, стічних вод, сміття або суднових відходів;
у разі завантаження судна понад вантажну марку або з порушенням правил перевезення вантажів;
у разі невідповідності стану корпусу судна, його механізмів та обладнання вимогам безпеки судноплавства;
у разі незабезпечення кругового огляду з поста керування судном;
у разі невідповідності розмірів судна габаритам суднового ходу;
з метою перевірки виконання припису капітана дільниці або державного інспектора щодо усунення порушень вимог безпеки судноплавства;
за заявкою судновласника.
По результатах огляду складається акт огляду.
2. Огляд річкових суден і суден змішаного плавання з метою перевірки виконання припису капітана дільниці або державного інспектора щодо усунення порушень вимог безпеки судноплавства здійснюється без затримки суден:
1) під час стоянки суден – в місці та у строк, що вказані в акті огляду
2) під час очікування проходження або проходження суднами шлюзів, знаходження судна в рейсі;
3) згідно заявки судновласника.
3. Капітан дільниці повинен заборонити плавання та організувати огляд судна в разі наявності даних про:
а) порушення вимог щодо його завантаження, комплектування екіпажу, кількості пасажирів і наявності інших недоліків, що становлять загрозу безпеці плавання або здоров'ю людей, які перебувають на судні, або загрозу заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу;
б) відсутність чинних суднових документів;
в) несплату річкового збору (для суден, які перевозять вантаж та (або) пасажирів).
4. Порядок проведення оглядів річкових суден і суден змішаного плавання на річкових водних шляхах, а також форми актів огляду встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері морського і річкового транспорту.
5. Огляди суден змішаного плавання, які здійснюють закордонне плавання, а також тих, що не пройшли обов’язкового планового огляду капітаном або державним інспектором дільниці, здійснюються в морських портах відповідно до законодавства.

Стаття 74. Вихід річкового судна або судна змішаного плавання в рейс
1. Кожне судно зобов'язане до виходу в рейс повідомити про це капітану відповідної дільниці. До початку руху річковими водними шляхами капітан (судноводій) судна безпосередньо або через агента завчасно направляє капітану дільниці засобами електронного зв’язку:
назву і прапор судна;
тип судна, єдиний європейський ідентифікаційний номер або ідентифікаційний номер ІМО;
найменування судновласника та агента;
назву порту (терміналу) відходу;
назву порту (терміналу) прибуття (призначення ) ;
найбільші довжину, ширину та надводну висоту судна;
висоту борту судна;
фактичну осадку судна носом і кормою;
суднову роль;
список кваліфікаційних документів членів екіпажу;
список пасажирів (за наявності);
виконавчого вантажного плану судна;
схеми кріплення вантажу, у разі завантаження вантажів, які потребують кріплення;
розрахунку остійності та повздовжньої міцності корпусу судна протягом усього плавання;
розрахунку і схеми кріплення палубних і великовагових вантажів;
копію документу про сплату річкового збору (у разі перевезення вантажу та (або)пасажирів).
Відповідальність за надання капітану дільниці недостовірної інформації безпосередньо, або через агента, несе капітан (судноводій) судна.
Інформацію про сплату річкового збору капітану дільниці підтверджує адміністрація річкових водних шляхів України. Процедура обміну цією інформацією встановлюється Порядком справляння і використання річкового збору.

Стаття 75. Розслідування аварійних подій, пов’язаних із судноплавством на річкових водних шляхах
1. Аварійні події, що виникли в результаті експлуатації судна чи у зв'язку з нею, які спричинили, або могли спричинити людські жертви, або заподіяти шкоду здоров'ю людей, загибель судна, або втрату його суднохідного стану, руйнування або пошкодження гідротехнічних споруд річкових водних шляхів, а також забруднення навколишнього природного середовища, підлягають розслідуванню.
2. Розслідування аварійних подій, пов’язаних із судноплавством на річкових водних шляхах, здійснюється відповідно до Положення про класифікацію, порядок розслідування та обліку аварійних подій, пов’язаних із судноплавством, яке затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері морського і внутрішнього водного транспорту.
3. Органами розслідування аварійних подій є Кабінет Міністрів України (у разі особливо тяжких аварій), центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері морського і річкового транспорту, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки на внутрішньому водному транспорті, територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на внутрішньому водному транспорті, капітан судна, судновласник, річковий порт (термінал), уповноважена особа місцевого органу виконавчої влади.

Стаття 76. Арешт судна
1. Судно може бути арештоване чи звільнене з-під арешту тільки за рішенням суду.
2. Якщо судом прийнято рішення про забезпечення позову шляхом накладення арешту на судно або судно примусово продано під час здійснення виконавчих дій, органом, який проводить державну реєстрацію суден, до Державного суднового реєстру України або Суднової книги вноситься відповідний запис. Судновласник повинен бути поінформований органом, який проводить державну реєстрацію суден, про накладення на судно арешту чи його зняття.
3. Для забезпечення вимог, що виникають з права власності та інших майнових прав на судно, будівництво судна, управління, експлуатацію або комерційне використання судна, заставу судна чи здійснення заходів, пов’язаних з рятуванням судна, судно може бути арештоване відповідно до закону.
4. Арештоване судно може бути звільнене під заставу чи інший вид достатнього забезпечення відповідно до закону.

Стаття 77. Митний та прикордонний контроль
1. Митний контроль, митне оформлення суден та товарів прикордонний контроль та пропуск через державний кордон осіб та водних транспортних засобів, перевізників і товарів, що переміщуються ними здійснюється належним чином уповноваженими представниками державних органів, відповідно до законодавства.
2. Допускається надання судну вільної практики – заходження судна закордонного плавання в річковий порт та початок вантажних операцій без участі комісії на борту судна за рішенням уповноважених здійснювати відповідний контроль державних органів, що приймається на підставі відомостей, отриманих до прибуття судна.
3. На території річкових портів (терміналів), через які здійснюється міжнародне сполучення, відкриваються пункти пропуску через державний кордон України у порядку, установленому Кабінетом Міністрів України.

 

                           РОЗДІЛ Х
                              МАЙНО, ЩО ЗАТОНУЛО НА РІЧКОВИХ ВОДНИХ ШЛЯХАХ

Стаття 78. Поняття майна, що затонуло на річкових водних шляхах і сфера застосування
1. Майном, що затонуло, як визначає цей розділ, є судна або інші плавучі засоби, що зазнали катастрофи, плавучі споруди, літальні апарати, їх уламки, обладнання, вантажі та інші предмети незалежно від того, знаходяться вони на плаву чи під поверхнею води, опустилися на дно чи викинуті на мілководдя або на берег.
2. Правила цього розділу застосовуються щодо підняття, видалення або знищення майна, що затонуло у межах річкових водних шляхів.
3. Правила цього розділу не застосовуються щодо:
а) підняття, видалення або знищення військового майна;
б) підняття майна культурного характеру, археологічного або історичного значення.
4. Підняття, видалення або знищення майна, переліченого у підпунктах "а" і "б" частини третьої цієї статті, здійснюється відповідно до законодавства. Організація, відповідальна за підняття, видалення або знищення цього майна, відповідно до законодавства повинна погодити свої дії з уповноваженою особою центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки на внутрішньому водному транспорті.

Стаття 79. Право на майно, що затонуло
Право на майно, що затонуло, а також відносини, що виникають у зв'язку з цим майном, визначаються законодавством.

Стаття 80. Підняття майна його власником
1. Власник майна, що затонуло, повинен негайно повідомити про це відповідному територіальному органу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на внутрішньому водному транспорті.
2. Керівник територіального органу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на внутрішньому водному транспорті, за погодженням із заінтересованими державними органами встановлює достатній за обставинами строк для підняття майна, порядок проведення цих робіт і доводить це до відома власника майна та адміністрації річкових водних шляхів України.
3. У тих випадках, коли майно, що затонуло, не створює перешкод судноплавству, шляховим роботам, загрози життю або здоров'ю людей чи забруднення навколишнього природного середовища, підняття майна, що затонуло, здійснюється не пізніше ніж через один рік з дня затоплення майна або його виявлення.

Стаття 81. Порядок підняття небезпечного майна, що затонуло
1. У тих випадках, коли майно, що затонуло, створює перешкоду судноплавству, шляховим або іншим роботам, загрозу життю або здоров'ю людей чи забруднення навколишнього природного середовища, власник зобов'язаний видалити або знищити це майно у встановлений керівником територіального органу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на внутрішньому водному транспорті, термін.
2. Керівник територіального органу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на внутрішньому водному транспорті, повинен повідомити інформацію, зазначену у пункті 1 цієї статті центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки на внутрішньому водному транспорті та центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища.
3. Якщо майно, що затонуло, становить безпосередню загрозу безпеці судноплавства, життю чи здоров'ю людей, забруднення навколишнього природного середовища, а власник майна, що затонуло, не піднімає його у термін, встановлений керівником територіального органу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на внутрішньому водному транспорті, згідно з цією статтею, адміністрація річкових водних шляхів України має право вжити необхідних заходів до його негайного підняття, а при необхідності – до його знищення або видалення в інший спосіб.
4. Якщо власник майна, що затонуло, невідомий, ліквідований або визнаний померлим, адміністрація річкових водних шляхів України публікує інформацію про строки, встановлені для підняття майна, що затонуло. Якщо відома держава, під прапором якої плавало затонуле судно, адміністрація річкових водних шляхів України направляє відповідне повідомлення центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зовнішніх зносин України.
5. Піднімання, знищення або видалення затонулого майна здійснюється адміністрацією річкових водних шляхів України за рахунок коштів аварійного фонду з наступною компенсацією витрат за рахунок власника затонулого майна.

Стаття 82. Право на вибір суднопіднімального підприємства
У разі наявності обґрунтованих підстав керівник територіального органу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на внутрішньому водному транспорті, має право не дозволити власнику майна піднімати затонуле майно своїми засобами або засобами обраної ним суднопіднімальної організації. У такому разі підняття майна здійснює адміністрація річкових водних шляхів України за рахунок його власника.

Стаття 83. Втрата права на майно, що затонуло
Власник майна, що затонуло, втрачає право на нього у випадку, якщо не зробить заяви або не підніме майно у терміни, передбачені статтями 80, 81 цього Закону, і це майно стає державною власністю.

Стаття 84. Витребування майна, піднятого адміністрацією річкових водних шляхів України
1. Майно, підняте адміністрацією річкових водних шляхів України згідно зі статтею 82 цього Закону, а також майно, підняте адміністрацією річкових водних шляхів України внаслідок того, що воно становило безпосередню загрозу безпеці судноплавства, життю і здоров'ю людей або забруднення навколишнього природного середовища (стаття 81 цього Закону), може бути витребуване його власником протягом двох років з дня, коли майно було фактично піднято. При цьому власник майна відшкодовує адміністрації річкових водних шляхів України вартість підняття та інші завдані у зв'язку з цим витрати і збитки.
2. Якщо підняте майно реалізовано адміністрацією річкових водних шляхів України через неможливість або недоцільність його зберігання, власнику майна повертається виручена від реалізації сума за вирахуванням усіх витрат, понесених адміністрацією річкових водних шляхів України у зв'язку з підняттям, зберіганням і реалізацією майна. При цьому, якщо виручена від реалізації піднятого майна сума не покриває всіх витрат і збитків адміністрації річкових водних шляхів України, власник майна зобов'язаний відшкодувати їх адміністрації річкових водних шляхів України.
3. Відмова від затонулого або піднятого майна не звільняє власника від обов'язку відшкодувати адміністрації річкових водних шляхів України його витрати і збитки у випадках, передбачених статтями 81 і 82 цього Закону і цією статтею.

Стаття 85. Випадково підняте майно
Випадково підняте майно, що затонуло, повинно бути здане адміністрації річкових водних шляхів України відповідно до законодавства.